Завойовані на Сході землі хрестоносці вважали своєю власністю і заснували на них свої держави: Єрусалимське королівство, князівство Антіохійське, графство Едесське і графство Тріполі. Головним вважалося Єрусалимське королівство, а його монарх — захисником Гробу Господнього.
У своїх державах хрестоносці встановили західноєвропейські феодальні порядки. Кожен правитель поділив володіння на баронії (володіння баронів), що, в свою чергу, поділялися на рицарські феоди. Всі власники феодів зобов'язані були нести військову службу у своїх сеньйорів. Місцеві селяни потрапили в залежність від нових господарів і повинні були віддавати частину врожаю своїм феодалам, а також сплачувати податки державі. Для захисту державних кордонів від нападів мусульман хрестоносці побудували міцні фортеці. Вони, а ще постійна готовність рицарів до боротьби дозволили хрестоносцям довго утримувати своє панування на Сході.
Для захисту християнських володінь від мусульман хрестоносці утворили духовно-рицарські ордени, члени яких мали за головну справу не молитву, а війну. Вступаючи до ордену, рицарі давали три обітниці (покори, бідності, безшлюбності) і зобов'язувалися, на відміну від звичних ченців, зі зброєю в руках захищати християнську віру.
Ордени хрестоносців підпорядковувалися безпосередньо папі. Поверх обладунків «брати-рицарі» носили дуже довгі плащі — мантії: іоанніти — чорний плащ із білим восьмиконечним хрестом, тамплієри — білий плащ із червоним восьмиконечним хрестом, тевтони — білий плащ із простим чорним хрестом.
Завойовані на Сході землі хрестоносці вважали своєю власністю і заснували на них свої держави: Єрусалимське королівство, князівство Антіохійське, графство Едесське і графство Тріполі. Головним вважалося Єрусалимське королівство, а його монарх — захисником Гробу Господнього.
У своїх державах хрестоносці встановили західноєвропейські феодальні порядки. Кожен правитель поділив володіння на баронії (володіння баронів), що, в свою чергу, поділялися на рицарські феоди. Всі власники феодів зобов'язані були нести військову службу у своїх сеньйорів. Місцеві селяни потрапили в залежність від нових господарів і повинні були віддавати частину врожаю своїм феодалам, а також сплачувати податки державі. Для захисту державних кордонів від нападів мусульман хрестоносці побудували міцні фортеці. Вони, а ще постійна готовність рицарів до боротьби дозволили хрестоносцям довго утримувати своє панування на Сході.
Для захисту християнських володінь від мусульман хрестоносці утворили духовно-рицарські ордени, члени яких мали за головну справу не молитву, а війну. Вступаючи до ордену, рицарі давали три обітниці (покори, бідності, безшлюбності) і зобов'язувалися, на відміну від звичних ченців, зі зброєю в руках захищати християнську віру.
Ордени хрестоносців підпорядковувалися безпосередньо папі. Поверх обладунків «брати-рицарі» носили дуже довгі плащі — мантії: іоанніти — чорний плащ із білим восьмиконечним хрестом, тамплієри — білий плащ із червоним восьмиконечним хрестом, тевтони — білий плащ із простим чорним хрестом.