1. Порушення царським урядом дарованої царем Олександром І Конституції Королівства Польського (1815 p.).
2. Активний наступ самодержавства на автономні права Королівства Польського.
3. Поширення на польську територію загальноімперських репресивно-поліцейських порядків, запровадження цензури.
4. Активна боротьба царизму з польською ліберальною опозицією та патріотичними організаціями.
5. Прагнення відновити Польську державу у кордонах 1772 року.
6. Втрата польськими панами на території України своїх колишніх привілеїв.
Учасники:
Шляхта духовенство та Союз вільних синів Поділля.
Розгортання подій:
Листопад 1830 р. Початок польського повстання проти царизму. Охопило територію Польщі, Литви, Білорусі, Правобережної України.
Аби залучити на свій бік пригноблені народи, поляки висунули гасло “За нашу і вашу свободу”
• Повстання не підтримали селяни Правобережної України, бо польські пани не захотіли дати їм волю.
• Українську інтелігенцію відштовхнуло небажання поляків надати Україні державну незалежність.
Із селян-кріпаків Правобережжя було сформовано козачі полки, які допомагали царизму придушити повстання.
Царський уряд розправився з повсталими:
• значну частину повсталих заслано до Сибіру;
• багатьох повстанців віддано в солдати і відправлено на Кавказ, де розпочато боротьбу з горцями;
• чимало повстанців рятувалося еміграцією;
• кілька тисяч дрібних шляхтичів позбавили дворянства, а їхні маєтки конфіскували.
Наслідки:
1. Польське повстання 1830—1831 pp. посприяло активізації прогресивних сил в Україні.
2. Козачі полки, організовані з селян-кріпаків, яким пообіцяли, що вони назавжди залишаться на козачій службі, було долучено до частин регулярної армії, два з них переведено на Кавказ. Бажаної свободи вони не отримали.
3. Поразка поляків призвела до ослаблення їхніх позицій у Правобережній Україні, але один національний гніт — польський — було замінено іншим — російським. Права корінного українського населення на самостійний розвиток ігнорувалися.
Причини:
1. Порушення царським урядом дарованої царем Олександром І Конституції Королівства Польського (1815 p.).
2. Активний наступ самодержавства на автономні права Королівства Польського.
3. Поширення на польську територію загальноімперських репресивно-поліцейських порядків, запровадження цензури.
4. Активна боротьба царизму з польською ліберальною опозицією та патріотичними організаціями.
5. Прагнення відновити Польську державу у кордонах 1772 року.
6. Втрата польськими панами на території України своїх колишніх привілеїв.
Учасники:
Шляхта духовенство та Союз вільних синів Поділля.
Розгортання подій:
Листопад 1830 р. Початок польського повстання проти царизму. Охопило територію Польщі, Литви, Білорусі, Правобережної України.
Аби залучити на свій бік пригноблені народи, поляки висунули гасло “За нашу і вашу свободу”
• Повстання не підтримали селяни Правобережної України, бо польські пани не захотіли дати їм волю.
• Українську інтелігенцію відштовхнуло небажання поляків надати Україні державну незалежність.
Із селян-кріпаків Правобережжя було сформовано козачі полки, які допомагали царизму придушити повстання.
Царський уряд розправився з повсталими:
• значну частину повсталих заслано до Сибіру;
• багатьох повстанців віддано в солдати і відправлено на Кавказ, де розпочато боротьбу з горцями;
• чимало повстанців рятувалося еміграцією;
• кілька тисяч дрібних шляхтичів позбавили дворянства, а їхні маєтки конфіскували.
Наслідки:
1. Польське повстання 1830—1831 pp. посприяло активізації прогресивних сил в Україні.
2. Козачі полки, організовані з селян-кріпаків, яким пообіцяли, що вони назавжди залишаться на козачій службі, було долучено до частин регулярної армії, два з них переведено на Кавказ. Бажаної свободи вони не отримали.
3. Поразка поляків призвела до ослаблення їхніх позицій у Правобережній Україні, але один національний гніт — польський — було замінено іншим — російським. Права корінного українського населення на самостійний розвиток ігнорувалися.