ЛІКВІДАЦІЯ НЕПИСЬМЕННОСТІ (лікнеп), кампанії лікнепу в УСРР–УРСР. На укр. землях, що входили до складу УСРР–УРСР, кампанія лікнепу здійснювалася впродовж 1920–1930-х рр., на укр. землях, що увійшли до складу УРСР пізніше (див. Возз'єднання українських земель в єдиній державі), – до 1954. На поч. 20 ст. неписьменних серед населення укр. земель було 62 %. Лікнеп в УСРР був започаткований постановою РНК УСРР "Про боротьбу з неписьменністю" від 21 травня 1921, що продублювала декрет РНК РСФРР від 26 грудня 1919 "О борьбе с неграмотностью" і тим самим надала йому чинності на території УСРР. Згідно з декретом РНК РСФРР населення країни у віці від 8 до 50 років, яке не вміло писати та читати, було зобов'язане навчатися грамоті, а писемне – у порядку трудової повинності (з оплатою пед. праці за нормами працівників освіти) – повинно було навчати грамоті неписьменних. Особи, які ухилялися від цієї повинності або перешкоджали неписьменним навчатися, притягалися до кримінальної відповідальності. Неписьменні робітники, які навчалися грамоті, звільнялися на 2 години з роботи для навчання зі збереженням оплати праці.
Для проведення занять з ліквідації неписьменності надавалися приміщення – нар. будинки, клуби, церкви й навіть приватні будівлі та кімнати на пром. підпр-вах і в рад. закладах. Орг-ції, що "мали відношення до ліквідації неписьменності", отримували право на "переважне постачання перед іншими організаціями".
ЛІКВІДАЦІЯ НЕПИСЬМЕННОСТІ (лікнеп), кампанії лікнепу в УСРР–УРСР. На укр. землях, що входили до складу УСРР–УРСР, кампанія лікнепу здійснювалася впродовж 1920–1930-х рр., на укр. землях, що увійшли до складу УРСР пізніше (див. Возз'єднання українських земель в єдиній державі), – до 1954. На поч. 20 ст. неписьменних серед населення укр. земель було 62 %. Лікнеп в УСРР був започаткований постановою РНК УСРР "Про боротьбу з неписьменністю" від 21 травня 1921, що продублювала декрет РНК РСФРР від 26 грудня 1919 "О борьбе с неграмотностью" і тим самим надала йому чинності на території УСРР. Згідно з декретом РНК РСФРР населення країни у віці від 8 до 50 років, яке не вміло писати та читати, було зобов'язане навчатися грамоті, а писемне – у порядку трудової повинності (з оплатою пед. праці за нормами працівників освіти) – повинно було навчати грамоті неписьменних. Особи, які ухилялися від цієї повинності або перешкоджали неписьменним навчатися, притягалися до кримінальної відповідальності. Неписьменні робітники, які навчалися грамоті, звільнялися на 2 години з роботи для навчання зі збереженням оплати праці.
Для проведення занять з ліквідації неписьменності надавалися приміщення – нар. будинки, клуби, церкви й навіть приватні будівлі та кімнати на пром. підпр-вах і в рад. закладах. Орг-ції, що "мали відношення до ліквідації неписьменності", отримували право на "переважне постачання перед іншими організаціями".