Объяснение:Походив імовірно з українізованої гілки польського роду Грабянків з Люблінщини, початки якого документально простежуються з 1450 року. З того часу походить згадка про надання королем польським і великим князем литовським Казимиром Ягеллончиком ґрунтів шляхтичеві Пшибиславові Грабянці. Рід був дуже розгалужений, печатався гербом Лещиць[3]
Державна та військова служба
З 1686 перебував на службі в козацькому війську.
Відомостей про точну дату народження Григорія Граб'янки не збереглося — так само, як і факти його біографії, що стосуються раннього періоду його життя.
Перші згадки про нього з'являються на початку 1680-х років, коли він вчився в Києво-Могилянській колегії, опановував польську, латинську і німецьку мови. Пізніше служив у Гадяцькому полку — пройшов шлях від рядового козака до полковника. Більше двадцяти років був одружений з Євдокією Забілою (померла в 1735 під час перебування чоловіка у військовому поході), дітей подружжя не мало.
У 1686‒1701 ‒ рядовий козак Гадяцького полку, 1702‒1717 ‒ полковий хорунжий, гадяцький сотник, полковий осавул, 1717‒1723 ‒ полковий суддя. На посаді полкового судді Григорій Граб'янка мав конфлікти з тодішнім гадяцьким полковником Михайлом Милорадовичем, який, прикриваючись протегуванням високопосадовців російського уряду, «славився» хабарництвом, здирствами і навіть прямими грабунками.
У 1723 у складі делегації козацької старшини на чолі з наказним гетьманом Павлом Полуботком подавав на розгляд російському уряду Коломацькі чолобитні (про скасування Малоросійської колегії та вибори гетьмана) — його підпис «Григорій Гребянка, судія полковий» стоїть найпершим серед старшини Гадяцького полку. За наказом імператора Петра І всі члени делегації, які на той час перебували в Санкт-Петербурзі, були заарештовані. Граб'янку разом з іншими ув'язнили в Петропавлівській фортеці. Лише після смерті Петра І їх звільнили (на початку 1728) і Григорій Граб'янка повернувся додому.
У 1728‒1730 ‒ полковий обозний, з 30 травня 1730 і до своєї смерті в 1738 ‒ полковник Гадяцького полку.
Так описує перебування Григорія Граб'янки на цій посаді історик Олександр Лазаревський:
“как полковник, Грабянка представлял собою личность довольно исключительную между своими товарищами по уряду, которые, пользуясь своим влиянием на полчан, наживали на этих урядах целые богатства. Три предшественника Грабянки, Чорныш, Михайло и Гаврила Милорадовичи, особенно отличались своими насилиями, подробно описанными в целой массе “суплик”. На Грабянку не одной жалобы в архивах мы не встретили: должно быть, он действительно отстаивал интересы своих примученных полчан…”.
У складі козацьких військ Григорій Граб'янка брав участь у походах: Кримських (1687‒1689), Азовських (1695‒1696),
geadrgegeageagea
Объяснение:
feadhgeahgeage
Объяснение:Походив імовірно з українізованої гілки польського роду Грабянків з Люблінщини, початки якого документально простежуються з 1450 року. З того часу походить згадка про надання королем польським і великим князем литовським Казимиром Ягеллончиком ґрунтів шляхтичеві Пшибиславові Грабянці. Рід був дуже розгалужений, печатався гербом Лещиць[3]
Державна та військова служба
З 1686 перебував на службі в козацькому війську.
Відомостей про точну дату народження Григорія Граб'янки не збереглося — так само, як і факти його біографії, що стосуються раннього періоду його життя.
Перші згадки про нього з'являються на початку 1680-х років, коли він вчився в Києво-Могилянській колегії, опановував польську, латинську і німецьку мови. Пізніше служив у Гадяцькому полку — пройшов шлях від рядового козака до полковника. Більше двадцяти років був одружений з Євдокією Забілою (померла в 1735 під час перебування чоловіка у військовому поході), дітей подружжя не мало.
У 1686‒1701 ‒ рядовий козак Гадяцького полку, 1702‒1717 ‒ полковий хорунжий, гадяцький сотник, полковий осавул, 1717‒1723 ‒ полковий суддя. На посаді полкового судді Григорій Граб'янка мав конфлікти з тодішнім гадяцьким полковником Михайлом Милорадовичем, який, прикриваючись протегуванням високопосадовців російського уряду, «славився» хабарництвом, здирствами і навіть прямими грабунками.
У 1723 у складі делегації козацької старшини на чолі з наказним гетьманом Павлом Полуботком подавав на розгляд російському уряду Коломацькі чолобитні (про скасування Малоросійської колегії та вибори гетьмана) — його підпис «Григорій Гребянка, судія полковий» стоїть найпершим серед старшини Гадяцького полку. За наказом імператора Петра І всі члени делегації, які на той час перебували в Санкт-Петербурзі, були заарештовані. Граб'янку разом з іншими ув'язнили в Петропавлівській фортеці. Лише після смерті Петра І їх звільнили (на початку 1728) і Григорій Граб'янка повернувся додому.
У 1728‒1730 ‒ полковий обозний, з 30 травня 1730 і до своєї смерті в 1738 ‒ полковник Гадяцького полку.
Так описує перебування Григорія Граб'янки на цій посаді історик Олександр Лазаревський:
“как полковник, Грабянка представлял собою личность довольно исключительную между своими товарищами по уряду, которые, пользуясь своим влиянием на полчан, наживали на этих урядах целые богатства. Три предшественника Грабянки, Чорныш, Михайло и Гаврила Милорадовичи, особенно отличались своими насилиями, подробно описанными в целой массе “суплик”. На Грабянку не одной жалобы в архивах мы не встретили: должно быть, он действительно отстаивал интересы своих примученных полчан…”.
У складі козацьких військ Григорій Граб'янка брав участь у походах: Кримських (1687‒1689), Азовських (1695‒1696),