Прихід «совітів» на західноукраїнські землі у вересні 1939 р. українці Галичини та Волині, що становили більшість населення регіону, загалом сприйняли схвально. Люди симпатизували Червоній армії, частини і з’єднання якої значною мірою складалися з етнічних українців, і яка прийшла під гаслами на кшталт «визволення братів з-під гніту польських панів та капіталістів», «возз’єднання українських земель в єдиній українській радянській державі». Однак, як зазначає дослідник В. Гриневич, ейфорію радше спричиняло визволення з-під влади непопулярного варшавського режиму, аніж прорадянські чи прокомуністичні вподобання та настрої. Водночас національні меншини міжвоєнної Польщі мріяли про радикальні позитивні зміни свого статусу та покращення матеріальних умов життя [1].
Прихід «совітів» на західноукраїнські землі у вересні 1939 р. українці Галичини та Волині, що становили більшість населення регіону, загалом сприйняли схвально. Люди симпатизували Червоній армії, частини і з’єднання якої значною мірою складалися з етнічних українців, і яка прийшла під гаслами на кшталт «визволення братів з-під гніту польських панів та капіталістів», «возз’єднання українських земель в єдиній українській радянській державі». Однак, як зазначає дослідник В. Гриневич, ейфорію радше спричиняло визволення з-під влади непопулярного варшавського режиму, аніж прорадянські чи прокомуністичні вподобання та настрої. Водночас національні меншини міжвоєнної Польщі мріяли про радикальні позитивні зміни свого статусу та покращення матеріальних умов життя [1].