Елліністичний період, або Еллінізм — етап в історії країн Східного Середземномор'я який тривав з часу смерті Александра Македонського (323 до н. е.) до завоювання цих країн Римом, що завершився в 30 році до н. е. підпорядкуванням Птолемейського Єгипту.[1] Термін «еллінізм» введений в історіографію в 1830-х німецьким істориком Й. Г. Дройзеном. Історики різних напрямків трактують його по-різному. Одні висувають на перший план взаємовплив грецької та місцевих, переважно східних, культур, розширюючи іноді хронологічні рамки етапу еллінізму до початку Середньовіччя. Інші акцентують увагу на взаємодії соціально-політичних структур, підкреслюють провідну роль греко-македонян, модернізують економічні відносини.
Елліністичний період, або Еллінізм — етап в історії країн Східного Середземномор'я який тривав з часу смерті Александра Македонського (323 до н. е.) до завоювання цих країн Римом, що завершився в 30 році до н. е. підпорядкуванням Птолемейського Єгипту.[1] Термін «еллінізм» введений в історіографію в 1830-х німецьким істориком Й. Г. Дройзеном. Історики різних напрямків трактують його по-різному. Одні висувають на перший план взаємовплив грецької та місцевих, переважно східних, культур, розширюючи іноді хронологічні рамки етапу еллінізму до початку Середньовіччя. Інші акцентують увагу на взаємодії соціально-політичних структур, підкреслюють провідну роль греко-македонян, модернізують економічні відносини.