Готуватися до сторіччя Тараса Шевченка українці Російської імперії почали задовго до ювілейних днів. Особливо активно підготовчу роботу до вшанування пам'яті Великого Кобзаря проводили київські громадські діячі, науковці, вчителі народних училищ, журналісти, і, звісно ж, студенти. Ще за кілька місяців до ювілейної дати в київських газетах почали з'являтися матеріали, присвячені цій події. У стовпчиках хронік щодня друкувалися повідомлення про заходи і кроки навчальних закладів, громадських об'єднань, театрів, гуртків щодо організації урочистостей, перевидання літературних творів та альбомів малюнків Шевченка, постановки вистав і концертів тощо.
Готуватися до сторіччя Тараса Шевченка українці Російської імперії почали задовго до ювілейних днів. Особливо активно підготовчу роботу до вшанування пам'яті Великого Кобзаря проводили київські громадські діячі, науковці, вчителі народних училищ, журналісти, і, звісно ж, студенти. Ще за кілька місяців до ювілейної дати в київських газетах почали з'являтися матеріали, присвячені цій події. У стовпчиках хронік щодня друкувалися повідомлення про заходи і кроки навчальних закладів, громадських об'єднань, театрів, гуртків щодо організації урочистостей, перевидання літературних творів та альбомів малюнків Шевченка, постановки вистав і концертів тощо.
Проте, це не означає, що до 1939 р.
в Українській РСР не відбувалося жодних заходів, які б вшановували
пам’ять українського поета. Як свідчать документи, подібна практика
(щоправда, не настільки широка) була поширена щонайменше з 1925 р.
У фондах ЦДАГО України відклався хоч і нечисленний, але важливий
комплекс матеріалів із довоєнної історії офіційних Шевченкових уро-
чистостей. У першу чергу, це постанови Політбюро ЦК КП(б)У, що
затверджували програму святкових і поточних заходів, та доповідні за-
писки Народного комісаріату освіти УСРР, на який, переважно, покла-
далася відповідальність за їх підготовку. Однією з перших була поста-
нова Політбюро ЦК КП(б)У від 6 березня 1925 р. “Про святкування дня
Шевченка”. А постановою від 3 липня
1925 р. “Про стан могили-пам’ятника Т. Г. Шевченка” місце поховання
Великого Кобзаря в Каневі підпорядковувалося Народному комісаріату
просвіти РРФСР, а на її благоустрій та “обслуговування відвідувачів
політико-просвітницькою роботою” передбачалося щороку виділяти
спеціальні асигнування