1.Протягом Галльських війн Юлій Цезар здійснив два походи в Британію, в 55 та 54 р. до н. е.[1] Існують два припущення щодо мети першого походу: повномасштабна кампанія з підкорення (в цьому разу похід був невдалим, оскільки римляни захопили лише смужку на узбережжі Кенту), або рекогносцировка. Другий похід був більш вдалим, в результаті цього походу римляни привели до влади союзного короля Мандубракія та підкорили його супротивника Кассівелауна. Формально не було завойовано жодної території, проте деякі землі було повернено під владу триновантів, окрім того, було обкладено даниною інші племена сучасної східної Англії.
2.Цезар вніс проект реформи законодавства, що спиралося на право Дванадцяти таблиць та едикти преторів, і реформував також управу провінцій, намісниками яких призначав своїх людей. Змінив він і сенат. Він пам'ятав про всі зневаги, що їх зазнав від сенаторів, тому задумав їх підкорити.
1.Протягом Галльських війн Юлій Цезар здійснив два походи в Британію, в 55 та 54 р. до н. е.[1] Існують два припущення щодо мети першого походу: повномасштабна кампанія з підкорення (в цьому разу похід був невдалим, оскільки римляни захопили лише смужку на узбережжі Кенту), або рекогносцировка. Другий похід був більш вдалим, в результаті цього походу римляни привели до влади союзного короля Мандубракія та підкорили його супротивника Кассівелауна. Формально не було завойовано жодної території, проте деякі землі було повернено під владу триновантів, окрім того, було обкладено даниною інші племена сучасної східної Англії.
2.Цезар вніс проект реформи законодавства, що спиралося на право Дванадцяти таблиць та едикти преторів, і реформував також управу провінцій, намісниками яких призначав своїх людей. Змінив він і сенат. Він пам'ятав про всі зневаги, що їх зазнав від сенаторів, тому задумав їх підкорити.