Житла будували наземні чи заглиблені в землю.Римські історики називали слов’ян венедами.Слов'яни жили сусідською общиною, що поділялася на великі патріархальні сім'ї, у яких жили родичі декількох поколінь. Вони вели спільне господарство, володіли окремими господарськими будівлями, житлами, навіть невеликими поселеннями. Общини родичів жили у близьких поселеннях, що називалися "гніздами". Група таких "гнізд" об'єднувалася в плем'я. Пізніше такі племена починають об'єднуватись у союзи племен.Поселення розташовувалися біля лісів, боліт, яруг, пагорбів. Так, про розміщення слов’янських поселень VI–VII ст. Отже, забудова поселень у слов’ян Тисо-Дунайського басейну оформилася в чіткий, налагоджений механізм. Він відрізнявся від аналогічної забудови сусідів і пов’язувався з розселенням слов’ян на Балканах та в Центральній Європі протягом VI–VII ст.
