Здавалося б, із словами пам’ятка й пам’ятник уже все гаразд: маємо Товариство охорони пам’яток історії та культури (хоча спочатку в складі його назви замість пам’яток стояло пам’ятників), часопис “Пам’ятники України” перейменовано в “Пам’ятки України”, пише мовознавець Олександр Пономарів. Але багато мовців, серед яких, на жаль, є й працівники засобів масової інформації, досі не бачать особливої відмінності між цими двома паронімами (слова, близькі за звуковим складом і вимовою, але різні за значенням і написанням). По радіо й телебаченню часом виступають кореспонденти, котрі розповідають про Товариство пам’ятників... Виходить, є потреба ще раз нагадати, що пам’ятник у сучасній українській літературній мові має тільки одне значення — скульптурна споруда на пам’ять або на честь когось чи чогось. Скажімо, пам’ятник князеві Володимиру, проект пам’ятника Михайлові Грушевському, встановлення пам’ятника Лесі Українці тощо.
Слово пам’ятка має кілька значень: річ або об’єкт, що нагадує про когось, про щось (“Який виноград викохав! Добру пам’ятку по собі лишив”,— Іван Волошин); предмет матеріальної або духовної культури минулого: історична пам’ятка, літературна пам’ятка, пам’ятка музичної культури, пам’ятка природи і т. ін.; поминальна книжечка; те саме, що й інструкція (пам’ятка водієві, пам’ятка туристові). Отже, єдино можлива назва організації — Товариство охорони пам’яток історії та культури (оскільки воно покликане охороняти не лише монументи й надгробки)
Здавалося б, із словами пам’ятка й пам’ятник уже все гаразд: маємо Товариство охорони пам’яток історії та культури (хоча спочатку в складі його назви замість пам’яток стояло пам’ятників), часопис “Пам’ятники України” перейменовано в “Пам’ятки України”, пише мовознавець Олександр Пономарів. Але багато мовців, серед яких, на жаль, є й працівники засобів масової інформації, досі не бачать особливої відмінності між цими двома паронімами (слова, близькі за звуковим складом і вимовою, але різні за значенням і написанням). По радіо й телебаченню часом виступають кореспонденти, котрі розповідають про Товариство пам’ятників... Виходить, є потреба ще раз нагадати, що пам’ятник у сучасній українській літературній мові має тільки одне значення — скульптурна споруда на пам’ять або на честь когось чи чогось. Скажімо, пам’ятник князеві Володимиру, проект пам’ятника Михайлові Грушевському, встановлення пам’ятника Лесі Українці тощо.
Слово пам’ятка має кілька значень: річ або об’єкт, що нагадує про когось, про щось (“Який виноград викохав! Добру пам’ятку по собі лишив”,— Іван Волошин); предмет матеріальної або духовної культури минулого: історична пам’ятка, літературна пам’ятка, пам’ятка музичної культури, пам’ятка природи і т. ін.; поминальна книжечка; те саме, що й інструкція (пам’ятка водієві, пам’ятка туристові). Отже, єдино можлива назва організації — Товариство охорони пам’яток історії та культури (оскільки воно покликане охороняти не лише монументи й надгробки)