Володимир Мономах (княжив з 1113 по 1125) сИн великого князя Всеволода (титул великих князів київські правителі присвоїли собі у XI ст.). Ще до того, як зійти на престол, він відіграв визначну роль у відновленні порядку в країні. Мономах став одним із організаторів зустрічі найвпливовіших князів у Любечі під Києвом у 1097 році, які шукали, хоч і безуспішно, можливості припинити братовбивчі конфлікти. Гучну славу завоювали Володимирові його походи на половців. За переказами, Мономах 83 рази виступав проти них і знищив 200 половецьких вождів. Свідченням популярності Мономаха було й те, що після смерті його батька кияни повстали, вимагаючи, щоб Мономах зайняв великокняжий престол, хоч він і не був безпосереднім спадкоємцем. 1 лише коли шістдесятирічний Мономах дав згоду стати великим князем, повстання припинилося.
•У 1111 р. відбувся грандіозний похід руських дружин проти половців. Натхненник походу, Володимир Мономах надав йому характеру хрестового походу за зразком західноєвропейських хрестових походів, спрямованих на мусульманський Схід.
•Несправедливо забутою сторінкою давньоукраїнської історії вважається похід 1111 р. на половців. А сьогодні, коли країна-агресор зі Сходу намагається окрім земель Донбасу та Криму, загарбати ще й нашу історію, варто відновити у пам'яті світлі та героїчні моменти історії українського війська. Навіть, якщо вони відбулись майже 1000 років тому...
Князі України-Русі зуміли об’єднати свої сили для спільного наступу на половців. Участь у поході на половців взяло близько дев’яти князів, проте лідерами були безперечно Святополк Ізяславич та Володимир Мономах. Їхнім опонентом, що очолював військо половців, був хан Шарукан – авторитетний лідер кипчаків, правитель донецького союзу орд. Орієнтовно похід почався у кінці лютого 1111 р., декілька тисяч військ України-Русі вирушили у сторону донецького степу. Святополк та Володимир надали війську християнську ідеологію, адже військо супроводжувалося великою кількістю священиків, котрі надихали воїнів церковними співами та здійснювали богослужіння. Саме із-за цього, деякі історики схильні називати похід 1111 р. "давньоруським хрестовим походом" проти язичників-половців!
У кінці березня 1111 р. війська Шарукана спробували перейти у контрнаступ, відбулося це на березі річки Сальниця. За Іоакимівським літописом, можна зрозуміти, що наступ половців провалився, і битва перетворилася на мисливство, проте мисливцями були саме русичі. Війська України-Русі гнали розбитих половців ще пару десятків кілометрів, у результаті здобули безліч трофеїв та захопили рабів. Битва на Сальниці разом із походами 1103 р. та 1107 р. стала певним переломним моментом, адже далі перевага у протистоянні між половцями і русичами завжди була на боці останніх.
Сміливість, мужність та віра у Господа – ці речі керували свідомістю князів, які мали честь та гідно нищили ворогів. Тому майбутній наступ на окуповані території Донбасу не буде вигадуванням "нового велосипеду", а доречнішим буде теза "гарне нове – це гарно забуте старе" . Нічого злочинного українці не вчинять, якщо повторять подвиги своїх пращурів...
Володимир Мономах (княжив з 1113 по 1125) сИн великого князя Всеволода (титул великих князів київські правителі присвоїли собі у XI ст.). Ще до того, як зійти на престол, він відіграв визначну роль у відновленні порядку в країні. Мономах став одним із організаторів зустрічі найвпливовіших князів у Любечі під Києвом у 1097 році, які шукали, хоч і безуспішно, можливості припинити братовбивчі конфлікти. Гучну славу завоювали Володимирові його походи на половців. За переказами, Мономах 83 рази виступав проти них і знищив 200 половецьких вождів. Свідченням популярності Мономаха було й те, що після смерті його батька кияни повстали, вимагаючи, щоб Мономах зайняв великокняжий престол, хоч він і не був безпосереднім спадкоємцем. 1 лише коли шістдесятирічний Мономах дав згоду стати великим князем, повстання припинилося.
Объяснение:
лучший ответ
•У 1111 р. відбувся грандіозний похід руських дружин проти половців. Натхненник походу, Володимир Мономах надав йому характеру хрестового походу за зразком західноєвропейських хрестових походів, спрямованих на мусульманський Схід.
•Несправедливо забутою сторінкою давньоукраїнської історії вважається похід 1111 р. на половців. А сьогодні, коли країна-агресор зі Сходу намагається окрім земель Донбасу та Криму, загарбати ще й нашу історію, варто відновити у пам'яті світлі та героїчні моменти історії українського війська. Навіть, якщо вони відбулись майже 1000 років тому...
Князі України-Русі зуміли об’єднати свої сили для спільного наступу на половців. Участь у поході на половців взяло близько дев’яти князів, проте лідерами були безперечно Святополк Ізяславич та Володимир Мономах. Їхнім опонентом, що очолював військо половців, був хан Шарукан – авторитетний лідер кипчаків, правитель донецького союзу орд. Орієнтовно похід почався у кінці лютого 1111 р., декілька тисяч військ України-Русі вирушили у сторону донецького степу. Святополк та Володимир надали війську християнську ідеологію, адже військо супроводжувалося великою кількістю священиків, котрі надихали воїнів церковними співами та здійснювали богослужіння. Саме із-за цього, деякі історики схильні називати похід 1111 р. "давньоруським хрестовим походом" проти язичників-половців!
У кінці березня 1111 р. війська Шарукана спробували перейти у контрнаступ, відбулося це на березі річки Сальниця. За Іоакимівським літописом, можна зрозуміти, що наступ половців провалився, і битва перетворилася на мисливство, проте мисливцями були саме русичі. Війська України-Русі гнали розбитих половців ще пару десятків кілометрів, у результаті здобули безліч трофеїв та захопили рабів. Битва на Сальниці разом із походами 1103 р. та 1107 р. стала певним переломним моментом, адже далі перевага у протистоянні між половцями і русичами завжди була на боці останніх.
Сміливість, мужність та віра у Господа – ці речі керували свідомістю князів, які мали честь та гідно нищили ворогів. Тому майбутній наступ на окуповані території Донбасу не буде вигадуванням "нового велосипеду", а доречнішим буде теза "гарне нове – це гарно забуте старе" . Нічого злочинного українці не вчинять, якщо повторять подвиги своїх пращурів...