Походив з Козацької родини. Брав активну участь у Національно-Визвольній війні 1648—1657 рр. Уперше про Д. Многогрішного згадано у Зборівському реєстрі у 1649 році, як про військового осавула. У 1665—1669 рр. він став Чернігівським полковником. У 1668 році Д. Многогрішний як противник Андрусівського перемир’я взяв участь у Антимосковському повстанні, яке розпочалось під керівництвом І Брюховецького. Підтримував політику гетьмана П. Дорошенка. У 1668 році Петро Дорошенко призначив Д. Многрішного наказним гетьманом Лівобережної України, оскільки сам був змушений повернутися на Правобережжя. Наступ московських військ під командуванням Г. Ромодановського на Сіверщину (на Ніжин і Чернігів), відсутність військової до від П. Дорошенка, сильні московські залоги в містах, тиск промосковськи налаштованої частини старшини і православного духовенства (особливо Чернігівського архиєпископа Л. Барановича) примусили Д. Многогрішного піти на переговори з царським урядом. У цей час 17 грудня 1668 року на старшинській раді в Новгороді-Сіверську Многогрішний був обраний «сіверським гетьманом». Переговори між московським урядом і Д. Многрішним завершилися укладенням Глухівських статей 1669-ого року.
