Філі́п II (ісп. Felipe ІІ; 21 травня 1527 — 13 вересня 1598) — король Іспанії (1556—1598) та Португалії (1581—1598), Неаполя і Сицилії (1554—1598). Король Англії та Ірландії за правом дружини Марії I (1554–1558). Герцог Міланський. Господар Нідерландів. Володар однієї з найбільших держав у всесвітній історії, провідної сили ранньомодерного цивілізованого світу. Речник династії Габсбургів.
За його правління Іспанська держава досягла зеніту величі і слави, увійшовши до так званої золотої доби; землі короля простягалися на всіх континентах, відомих європейцям, що породило популярну приказку: «імперія, над якою ніколи не заходить сонце». Виступав захисником Католицької церкви у боротьбі з протестанизмом, ісламом та іншими єресями. Завершив італійські війни (1559). Підтримував католицьку владу Франції у двобої з гугенотами. Допомагав італійським державам, Священній Римській імперії та країнам Східної Європи протистояти натиску Османів. Здобув стратегічну перемогу при Лепанто (1571), захистивши західне Середземномор'я від турецької агресії. За умовами Іберійської унії (1580) став сувереном Португалії та її колоній, завдяки чому об'єднав увесь Піренейський півострів. Вів перманенті війни із повсталими Нідерландами (1581). Намагався підкорити Англію, але зазнав поразки на морі (1588).
Сприяв великим географічним відкриттям і розвитку точних наук — математики, географії, космографії, корабельної інженерії, військової справи. Був патроном мистецтв, насамперед літератури і музики. Заснував першу в Європі математичну академію (1582).
На честь короля були названі Філіппіни (1565). У традиційній іспанській та католицькій історіографії постає як мудрий правитель, національний герой; у протестантській і антиклерикальній — як деспот.
Філі́п II (ісп. Felipe ІІ; 21 травня 1527 — 13 вересня 1598) — король Іспанії (1556—1598) та Португалії (1581—1598), Неаполя і Сицилії (1554—1598). Король Англії та Ірландії за правом дружини Марії I (1554–1558). Герцог Міланський. Господар Нідерландів. Володар однієї з найбільших держав у всесвітній історії, провідної сили ранньомодерного цивілізованого світу. Речник династії Габсбургів.
За його правління Іспанська держава досягла зеніту величі і слави, увійшовши до так званої золотої доби; землі короля простягалися на всіх континентах, відомих європейцям, що породило популярну приказку: «імперія, над якою ніколи не заходить сонце». Виступав захисником Католицької церкви у боротьбі з протестанизмом, ісламом та іншими єресями. Завершив італійські війни (1559). Підтримував католицьку владу Франції у двобої з гугенотами. Допомагав італійським державам, Священній Римській імперії та країнам Східної Європи протистояти натиску Османів. Здобув стратегічну перемогу при Лепанто (1571), захистивши західне Середземномор'я від турецької агресії. За умовами Іберійської унії (1580) став сувереном Португалії та її колоній, завдяки чому об'єднав увесь Піренейський півострів. Вів перманенті війни із повсталими Нідерландами (1581). Намагався підкорити Англію, але зазнав поразки на морі (1588).
Сприяв великим географічним відкриттям і розвитку точних наук — математики, географії, космографії, корабельної інженерії, військової справи. Був патроном мистецтв, насамперед літератури і музики. Заснував першу в Європі математичну академію (1582).
На честь короля були названі Філіппіни (1565). У традиційній іспанській та католицькій історіографії постає як мудрий правитель, національний герой; у протестантській і антиклерикальній — як деспот.
Объяснение: