Творцями ахейської (мікенської) культури були греки-ахейц, що вторглися на Балканський півострів на рубежі III-II тисячоліття до н.е. з півночі, з району Придунайської низовини або зі степів Північного Причорномор'я, де вони мешкали спочатку. Просуваючись все далі на південь територією країни, яка в подальшому стала назватися їхнім ім'ям, ахейці частково знищували, а частково асимілювали корінне догрецьке населення цих областей, яке пізніші грецькі історики назвали пеласгами. Це був, судячи з усього, народ індоєвропейського походження. Пізніші грецькі історики вважали пеласгів та інших найдавніших мешканців країни варварами, хоча насправді їхня культура не тільки не поступалася культурі самих греків, а й спочатку мабуть багато в чому її перевершувала. Про це свідчать археологічні пам'ятки так званої ранньоелладської епохи (друга половина III тисячоліття до н. е). У III тис. до н.е. пеласги створили досить високу культуру. Проте її розвиток був перерваний вторгненням на півострів першої хвилі грецьких племен з району Придунайської низовини.
Греки прийшли на свою нову батьківщину на рубежі III-II тис. до н.е. Провідну роль серед них у той період грала племінна група ахейців. Звідси і цивілізацію, створену ними, зазвичай називають ахейська цивілізація. Місцеве населення частково було знищено, частково змішалося із завойовниками. Після застою, який тривав кілька століть і був викликаний вторгненням і війнами, з XVI ст. до н.е. в Греції знову починається економічний та культурний підйом. З'явилося гончарне коло, в області військової справи найважливішим нововведення була бойова колісниця з запряженими в неї кіньми. Аристократи, які відокремилися від рядових общинників, стали будувати неприступні фортеці. Виникли перші, поки досить примітивні державні утворення.
На першому етапі ахейці відчули сильний вплив розвинутої цивілізації Криту. Критяни панували на морі і греки змушені були підкоритися їм та платити данину. У Криту були запозичені багато важливих елементів ахейської культури і відповідно ахейської цивілізації: деякі релігійні культи, фресковий живопис, водопровід і каналізація, тип одягу. Перейняли греки у критян і писемність, пристосувавши її до своєї мови.
Найбільшим центром ахейської цивілізації було місто Мікени в Арголіді. Тому саму цю цивілізацію дуже часто називають також мікенською. Іншими важливими центрами були Тірінф по сусідству з Мікенами, Пілос в Мессенії, Іолка у Фессалії, Афіни, Фіви. В епоху свого розквіту мікенська (ахейська) цивілізація охоплювала всю Південну та Центральну Грецію, частину Північної і численні острови Егейського моря. Ахейська Греція була багатою країною з численним населенням.
На Iзi
Объяснение:
АХЕЙСЬКА (МІКЕНСЬКА) КУЛЬТУРА
Творцями ахейської (мікенської) культури були греки-ахейц, що вторглися на Балканський півострів на рубежі III-II тисячоліття до н.е. з півночі, з району Придунайської низовини або зі степів Північного Причорномор'я, де вони мешкали спочатку. Просуваючись все далі на південь територією країни, яка в подальшому стала назватися їхнім ім'ям, ахейці частково знищували, а частково асимілювали корінне догрецьке населення цих областей, яке пізніші грецькі історики назвали пеласгами. Це був, судячи з усього, народ індоєвропейського походження. Пізніші грецькі історики вважали пеласгів та інших найдавніших мешканців країни варварами, хоча насправді їхня культура не тільки не поступалася культурі самих греків, а й спочатку мабуть багато в чому її перевершувала. Про це свідчать археологічні пам'ятки так званої ранньоелладської епохи (друга половина III тисячоліття до н. е). У III тис. до н.е. пеласги створили досить високу культуру. Проте її розвиток був перерваний вторгненням на півострів першої хвилі грецьких племен з району Придунайської низовини.
Греки прийшли на свою нову батьківщину на рубежі III-II тис. до н.е. Провідну роль серед них у той період грала племінна група ахейців. Звідси і цивілізацію, створену ними, зазвичай називають ахейська цивілізація. Місцеве населення частково було знищено, частково змішалося із завойовниками. Після застою, який тривав кілька століть і був викликаний вторгненням і війнами, з XVI ст. до н.е. в Греції знову починається економічний та культурний підйом. З'явилося гончарне коло, в області військової справи найважливішим нововведення була бойова колісниця з запряженими в неї кіньми. Аристократи, які відокремилися від рядових общинників, стали будувати неприступні фортеці. Виникли перші, поки досить примітивні державні утворення.
На першому етапі ахейці відчули сильний вплив розвинутої цивілізації Криту. Критяни панували на морі і греки змушені були підкоритися їм та платити данину. У Криту були запозичені багато важливих елементів ахейської культури і відповідно ахейської цивілізації: деякі релігійні культи, фресковий живопис, водопровід і каналізація, тип одягу. Перейняли греки у критян і писемність, пристосувавши її до своєї мови.
Найбільшим центром ахейської цивілізації було місто Мікени в Арголіді. Тому саму цю цивілізацію дуже часто називають також мікенською. Іншими важливими центрами були Тірінф по сусідству з Мікенами, Пілос в Мессенії, Іолка у Фессалії, Афіни, Фіви. В епоху свого розквіту мікенська (ахейська) цивілізація охоплювала всю Південну та Центральну Грецію, частину Північної і численні острови Егейського моря. Ахейська Греція була багатою країною з численним населенням.