Селянин рідко виїжджав за межі свого села, тому його уявлення про світ часто сягали лише на відстань кількох днів переходу від рідної околиці. Час у селі спливав поволі. За літом приходила зима, за зимою—літо. За оранкою — жнива, за жнивами — оранка. Здавалося, що життя тече звикло. А коли щось і змінювалося, то дуже непомітно.
Новини в селі обмежувалися місцевими подіями. Подекуди проїжджі купці, паломники чи бродяги розповідали про дива, які начебто бачили в інших краях. З усього села грамотою володіли, крім священика, декілька людей. Особливої потреби в ній не відчувалося, до того ж Біблія була написана латиною, якої не розуміли.
Життя селянина залежало від урожаю, приплоду худоби, а тому все оберталося навколо цього, навіть християнські свята. Нерозуміння багатьох природних явищ посилювало віру селянина у всіляких духів, добрих і злих. Для нормалізації звичного життя селяни вдавалися до магії. У кожному селі були свої «спеціалісти» з магії та чаклунства (відьми і чаклуни). Таких людей боялись і водночас поважали, зверталися за до
Важка праця народжувала мрії селян про країну, де можна не працювати і водночас насолоджуватись усім, чого забажаєш. Цю країну, де течуть молочні річки в кисільних берегах, в Італії називали Кукканья, в Англії — Кокейн, Франції — Кокань, Німеччині — Шлараффія. Улюбленими героями селянських розповідей і казок були бідняки — справедливі та добрі, трохи недоумкуваті, але веселі — Жак Простак, Телепень Ганс, Великий Дурень, шляхетний розбійник Робін Гуд тощо.
Селянин рідко виїжджав за межі свого села, тому його уявлення про світ часто сягали лише на відстань кількох днів переходу від рідної околиці. Час у селі спливав поволі. За літом приходила зима, за зимою—літо. За оранкою — жнива, за жнивами — оранка. Здавалося, що життя тече звикло. А коли щось і змінювалося, то дуже непомітно.
Новини в селі обмежувалися місцевими подіями. Подекуди проїжджі купці, паломники чи бродяги розповідали про дива, які начебто бачили в інших краях. З усього села грамотою володіли, крім священика, декілька людей. Особливої потреби в ній не відчувалося, до того ж Біблія була написана латиною, якої не розуміли.
Життя селянина залежало від урожаю, приплоду худоби, а тому все оберталося навколо цього, навіть християнські свята. Нерозуміння багатьох природних явищ посилювало віру селянина у всіляких духів, добрих і злих. Для нормалізації звичного життя селяни вдавалися до магії. У кожному селі були свої «спеціалісти» з магії та чаклунства (відьми і чаклуни). Таких людей боялись і водночас поважали, зверталися за до
Важка праця народжувала мрії селян про країну, де можна не працювати і водночас насолоджуватись усім, чого забажаєш. Цю країну, де течуть молочні річки в кисільних берегах, в Італії називали Кукканья, в Англії — Кокейн, Франції — Кокань, Німеччині — Шлараффія. Улюбленими героями селянських розповідей і казок були бідняки — справедливі та добрі, трохи недоумкуваті, але веселі — Жак Простак, Телепень Ганс, Великий Дурень, шляхетний розбійник Робін Гуд тощо.
Объяснение: