сільське господарство, у річках й озерах ловили рибу, використовуючи гарпуни-тризубці, вудки, сіті, неводи. У лісах полювали на диких звірів, озброївшись луком чи рогатиною, розставляючи пастки чи натягуючи великі сіті, одноосібно чи гуртом. З великих тварин водилися ведмеді, олені, тури, зубри. Полювали й на дрібних тварин, насамперед на білок, куниць, бобрів, лисиць, адже вони вони мали гарне хутро, яке можно було вигідно продати. У полюванні на диких птахів допомагали спеціально навчені соколи та яструби. Також у лісах добували мед диких бджіл , збирали ягоди.
Наприкінці 10- у першій половині 11 століття в економіці Русі-України зросло значення сільського господарства. Селяни вирощували зернові культури:жито,пшеницю, просо, ячмінь, овес. Садили часник, цибулю, сіяли боби,горох,сочевицю, ріпу,льон,хміль. У садах вирощували черешні,горіхи,яблуні,груші, сливи. Для обробітку грунту застосовували плуг або його найпростіші види- рало чи соху. Помічником у цій нелегкій справі була свійська худоба- воли та коні. Ручний обробіток землі здійснювали за до мотики, лопати, серпа, коси, грабель, ціпа. Розводили також свиней, малу рогату худобу- кіз, овець, а також домашню птицю-курей, качок, гусей. Землю ділили на три частини. На першій сіяли озимі культури, на другій- ярі, а третю залишали під паром. Щороку ділянки чергували, даючи таким чином землі відпочити, бо постійне використання землі, приводило її до виснаження.
ответ:ну, если в кратце, то будет так: Були війни між братами, і тільки деякі князі могли перемогти...
Объяснение:
сільське господарство, у річках й озерах ловили рибу, використовуючи гарпуни-тризубці, вудки, сіті, неводи. У лісах полювали на диких звірів, озброївшись луком чи рогатиною, розставляючи пастки чи натягуючи великі сіті, одноосібно чи гуртом. З великих тварин водилися ведмеді, олені, тури, зубри. Полювали й на дрібних тварин, насамперед на білок, куниць, бобрів, лисиць, адже вони вони мали гарне хутро, яке можно було вигідно продати. У полюванні на диких птахів допомагали спеціально навчені соколи та яструби. Також у лісах добували мед диких бджіл , збирали ягоди.
Наприкінці 10- у першій половині 11 століття в економіці Русі-України зросло значення сільського господарства. Селяни вирощували зернові культури:жито,пшеницю, просо, ячмінь, овес. Садили часник, цибулю, сіяли боби,горох,сочевицю, ріпу,льон,хміль. У садах вирощували черешні,горіхи,яблуні,груші, сливи. Для обробітку грунту застосовували плуг або його найпростіші види- рало чи соху. Помічником у цій нелегкій справі була свійська худоба- воли та коні. Ручний обробіток землі здійснювали за до мотики, лопати, серпа, коси, грабель, ціпа. Розводили також свиней, малу рогату худобу- кіз, овець, а також домашню птицю-курей, качок, гусей. Землю ділили на три частини. На першій сіяли озимі культури, на другій- ярі, а третю залишали під паром. Щороку ділянки чергували, даючи таким чином землі відпочити, бо постійне використання землі, приводило її до виснаження.