на початку червня 860 р. руси вторглися у Візантію,
Руси, що нападають на Константинополь 18 червня 860 р., в жодному разі не приходять з Руської держави, вже заснованої на "шляху з варяг у греки". Ці руси є членами варяго-слов'янського племені, яке зробило чи не останній свій напад і підійшло до стін столиці Візантії після тривалих і далеких мандрів.
Після невдачі свого походу руси повертаються туди, звідки вони відпливали, тобто в Тавриду-Хозарію, де місія Костянтина-Кирила відразу поспішає навернути їх до віри.
Нарешті, між 861 і 867 рр. ці руські християни, що оселилися в межах візантійської ойкумени, стали підлеглими Імперії, призначеними захищати кордон, тобто уповноваженими наглядати за рухом численних племен, які кочували степами на північ від Понта Евксинського. В цьому розумінні вони були посередниками візантійців у їхніх стосунках з іншими народами регіону, а одночасно виступали від уряду Константинополя поручителями за збереження statu quo в цій ключовій зоні для забезпечення прикриття візантійської столиці, виходячи з сумного досвіду нападу 860 р
Угоди Русі з Візантією (907, 911, 944, 971)
на початку червня 860 р. руси вторглися у Візантію,
Руси, що нападають на Константинополь 18 червня 860 р., в жодному разі не приходять з Руської держави, вже заснованої на "шляху з варяг у греки". Ці руси є членами варяго-слов'янського племені, яке зробило чи не останній свій напад і підійшло до стін столиці Візантії після тривалих і далеких мандрів.
Після невдачі свого походу руси повертаються туди, звідки вони відпливали, тобто в Тавриду-Хозарію, де місія Костянтина-Кирила відразу поспішає навернути їх до віри.
Нарешті, між 861 і 867 рр. ці руські християни, що оселилися в межах візантійської ойкумени, стали підлеглими Імперії, призначеними захищати кордон, тобто уповноваженими наглядати за рухом численних племен, які кочували степами на північ від Понта Евксинського. В цьому розумінні вони були посередниками візантійців у їхніх стосунках з іншими народами регіону, а одночасно виступали від уряду Константинополя поручителями за збереження statu quo в цій ключовій зоні для забезпечення прикриття візантійської столиці, виходячи з сумного досвіду нападу 860 р