ответ: образ історичний — результат відображення того чи того об'єкта у свідомості людини. історичний образ, як і інший образ, є об'єктивним за своїм джерелом, за об'єктом, який він відображає, і суб'єктивним за способом (формою) існування. він водночас і багатший, і бідніший за відображений предмет і має самостійний характер. історичний образ постає і як поняття, і як образ, у цьому плані його можна ототожнити з історичним фактом. саме цим факт історичний відрізняється від емпіричного факту природничих наук, а історичний образ — від образу як такого.історичний образ виникає як результат історичного опису. можна виокремити такі рівні історичного образу: 1) образні елементи в історичних відомостях; 2) образне формулювання емпіричних побудов — історичних фактів; 3) образні елементи у структурі теоретичного знання. виникнення історичного інтересу і включення його як самостійного компонента до культурноціннісної системи створює широку аудиторію, що змушує історика вдаватися до образності історичного викладу.
представники західної філософії вважають образність невіддільною рисою історичного пізнання, яка силою художнього зображення компенсує недостатність інформації. слід зауважити, що образність історичного пізнання не є примхою дослідника, вона відображає об'єктивність естетичності історії.
історична реконструкція є конструкцією історика, який із складного вузла повідомлень, джерел і власних уявлень про історичний процес, видобув ту чи ту систему історичних образів. у межах цієї конструкції, яка створюється відповідно до принципів наукового аналізу, пам'ятки минулого стають історичними джерелами, а повідомлення джерел про події, явища — історичними фактами. дослідницька, творча активність історика не зводиться до відображення і реєстрації явищ і фактів, а робить можливим встановлення контакту з минулим і створення історичних джерел та історичних фактів. між істориком і джерелом встановлюється плідне взаєморозуміння. і це не що інше, як діалог між істориком і людьми минулого, чиї думки й наміри втілені в історичних пам'ятках. перший шар інформації, якою послуговується вчений — це певні аспекти свідомості автора пам'ятки, і лише проходячи крізь «фільтри» його картини світу, і зазнаючи перетворень, що відпові як цій моделі, так і умовностям «жанру» пам'ятки, інформація потрапляє до вченого. система цінностей, погляди автора, специфіка мови і свідомості його доби утворюють канал зв'язку, через який відбувається діалог сучасності з минулим.
ответ: образ історичний — результат відображення того чи того об'єкта у свідомості людини. історичний образ, як і інший образ, є об'єктивним за своїм джерелом, за об'єктом, який він відображає, і суб'єктивним за способом (формою) існування. він водночас і багатший, і бідніший за відображений предмет і має самостійний характер. історичний образ постає і як поняття, і як образ, у цьому плані його можна ототожнити з історичним фактом. саме цим факт історичний відрізняється від емпіричного факту природничих наук, а історичний образ — від образу як такого.історичний образ виникає як результат історичного опису. можна виокремити такі рівні історичного образу: 1) образні елементи в історичних відомостях; 2) образне формулювання емпіричних побудов — історичних фактів; 3) образні елементи у структурі теоретичного знання. виникнення історичного інтересу і включення його як самостійного компонента до культурноціннісної системи створює широку аудиторію, що змушує історика вдаватися до образності історичного викладу.
представники західної філософії вважають образність невіддільною рисою історичного пізнання, яка силою художнього зображення компенсує недостатність інформації. слід зауважити, що образність історичного пізнання не є примхою дослідника, вона відображає об'єктивність естетичності історії.
історична реконструкція є конструкцією історика, який із складного вузла повідомлень, джерел і власних уявлень про історичний процес, видобув ту чи ту систему історичних образів. у межах цієї конструкції, яка створюється відповідно до принципів наукового аналізу, пам'ятки минулого стають історичними джерелами, а повідомлення джерел про події, явища — історичними фактами. дослідницька, творча активність історика не зводиться до відображення і реєстрації явищ і фактів, а робить можливим встановлення контакту з минулим і створення історичних джерел та історичних фактів. між істориком і джерелом встановлюється плідне взаєморозуміння. і це не що інше, як діалог між істориком і людьми минулого, чиї думки й наміри втілені в історичних пам'ятках. перший шар інформації, якою послуговується вчений — це певні аспекти свідомості автора пам'ятки, і лише проходячи крізь «фільтри» його картини світу, і зазнаючи перетворень, що відпові як цій моделі, так і умовностям «жанру» пам'ятки, інформація потрапляє до вченого. система цінностей, погляди автора, специфіка мови і свідомості його доби утворюють канал зв'язку, через який відбувається діалог сучасності з минулим.
объяснение: