Населення: Від 1600 до 1800 р. кількість населення Європи зросла вдвічі (від 100 млн до 200 млн). Західна Європа була заселена густо, але нерівномірно: у XVI ст. у Рейнській області проживало 30—40 осіб/км2, а в Ломбардії — понад 200 осіб/км2. Як і раніше, більшість населення становило селянство, хоча його переселення у міста помітно збільшилося. Основними причинами зростання кількості населення були: зростання народжуваності, поліпшення умов життя, зміни в раціоні харчування європейців. Середня тривалість життя становила 30—35 років, але деякі люди досягали похилого віку. Високим залишався рівень дитячої смертності — лише половина дітей доживала до десятирічного віку. Жахливі санітарні умови, особливо в містах, призводили до поширення хвороб та епідемій. У XVI — першій половині XVII ст. в Європі неодноразово відбувалися спалахи епідемії чуми, яка забирала десятки тисяч життів.
Населення: Від 1600 до 1800 р. кількість населення Європи зросла вдвічі (від 100 млн до 200 млн). Західна Європа була заселена густо, але нерівномірно: у XVI ст. у Рейнській області проживало 30—40 осіб/км2, а в Ломбардії — понад 200 осіб/км2. Як і раніше, більшість населення становило селянство, хоча його переселення у міста помітно збільшилося. Основними причинами зростання кількості населення були: зростання народжуваності, поліпшення умов життя, зміни в раціоні харчування європейців. Середня тривалість життя становила 30—35 років, але деякі люди досягали похилого віку. Високим залишався рівень дитячої смертності — лише половина дітей доживала до десятирічного віку. Жахливі санітарні умови, особливо в містах, призводили до поширення хвороб та епідемій. У XVI — першій половині XVII ст. в Європі неодноразово відбувалися спалахи епідемії чуми, яка забирала десятки тисяч життів.