У березні та серпні 1939 року до Війська Польского мобілізували від 100 до 150 тисяч українців. Переважно з Галичини та Волині. Українські солдати становили другу за чисельністю національну групу у польській армії. Їх записували до піхоти та кавалерії. В піхотній дивізії ім. Тадеуша Костюшка 20% становили українці. Тисячі українців під польським прапором воювали проти фашизму аж до переможного завершення війни.
На польській службі перебували і кілька десятків ветеранів українських армій 1917–1920 рр. Зокрема Павло Шандрук, був у чині підполковника Війська Польського. У вересні 1939 року він виведенням з оточення 29-ї піхотної бригади. За це його відзначили орденом Virtuti Militari – найвищою військовою нагородою у Польщі.
Восени 1939 року в боях за Польщу загинуло майже 8 тисяч польських солдатів української національності. Офіцерів-українців Війська Польського, які опинилися в радянській неволі, не оминула трагічна доля їхніх польських побратимів. Зокрема, деяких з них розстріляли в сумнозвісній російській Катині.
Після поразки Варшави українці воювали у польських частинах і під радянським, і британським командуванням. В більшості це були українці, звільнені з ГУЛАГу, колишні полонені та добровольці з Аргентини. Про відвагу українських солдатів, які діяли у складі Війська Польського, написано у багатьох документах, зокрема і в численних журналістських матеріалах чи навіть у художній літературі. Зокрема, один із найвідоміших польських публіцистів Мельхіор Ваньковіч у своєму епічному репортажі "Битва за Монте-Касіно" відзначив волинянина Івана Савчука, який брав участь у знаменитій битві при Монте-Касіно.
Про участь українців у Війську Польському під час Другої світової війни згадується у матеріалах не лише польських чи українських архівів, а і США, Великої Британії та інших країн світу. Загалом же, про роль українських солдатів у героїчних сторінках польського минулого знають передусім фахівці-історики, і цю тему необхідно значно більше висвітлювати і в українському суспільстві.
Объяснение:
У березні та серпні 1939 року до Війська Польского мобілізували від 100 до 150 тисяч українців. Переважно з Галичини та Волині. Українські солдати становили другу за чисельністю національну групу у польській армії. Їх записували до піхоти та кавалерії. В піхотній дивізії ім. Тадеуша Костюшка 20% становили українці. Тисячі українців під польським прапором воювали проти фашизму аж до переможного завершення війни.
На польській службі перебували і кілька десятків ветеранів українських армій 1917–1920 рр. Зокрема Павло Шандрук, був у чині підполковника Війська Польського. У вересні 1939 року він виведенням з оточення 29-ї піхотної бригади. За це його відзначили орденом Virtuti Militari – найвищою військовою нагородою у Польщі.
Восени 1939 року в боях за Польщу загинуло майже 8 тисяч польських солдатів української національності. Офіцерів-українців Війська Польського, які опинилися в радянській неволі, не оминула трагічна доля їхніх польських побратимів. Зокрема, деяких з них розстріляли в сумнозвісній російській Катині.
Після поразки Варшави українці воювали у польських частинах і під радянським, і британським командуванням. В більшості це були українці, звільнені з ГУЛАГу, колишні полонені та добровольці з Аргентини. Про відвагу українських солдатів, які діяли у складі Війська Польського, написано у багатьох документах, зокрема і в численних журналістських матеріалах чи навіть у художній літературі. Зокрема, один із найвідоміших польських публіцистів Мельхіор Ваньковіч у своєму епічному репортажі "Битва за Монте-Касіно" відзначив волинянина Івана Савчука, який брав участь у знаменитій битві при Монте-Касіно.
Про участь українців у Війську Польському під час Другої світової війни згадується у матеріалах не лише польських чи українських архівів, а і США, Великої Британії та інших країн світу. Загалом же, про роль українських солдатів у героїчних сторінках польського минулого знають передусім фахівці-історики, і цю тему необхідно значно більше висвітлювати і в українському суспільстві.