У 1054 р. стався розрив між папством і східною церквою, що поклав початок роздільного існування двох церков – римо-католицької (грец. вселенської) і православної. Насправді, церкви на латинському Заході і грецькому Сході вже давно розвивалися відокремлено, а затяжні схизми, тобто розколи єдиної церкви, траплялися і раніше. Багато в чому протистояння східної і західної церков визначалося як різними уявленнями про взаємини світської і духовної влади, так і суперництвом римського папи та константинопольського патріарха. Істотну роль у загостренні взаємин Риму та Константинополя грали політичні чинники – такі, як відродження Римської імперії на Заході і боротьба імперії і папства проти Візантії на півдні Італії в першій половині XI ст. Разом з тим, між латинською і грецькою церквами до середини XI ст. накопичилися і значні відмінності в тлумаченні християнського віровчення.
Мабуть, ще в боротьбі з варварами-аріанами, відстоюючи повну рівність Христа Богові Отцеві, на заході до Нікейського символу віри стали додавати filioque (лат.: «і від Сина»), стверджуючи, таким чином, похождення Святого Духа не тільки від Бога Отця, а й від Сина. Наприкінці VIII ст. з ініціативи Карла Великого це додавання було прийнято під франкської імперії, а на початку XI ст. затверджено папством.
У першій половині XI ст. на Заході остаточно оформилося вчення про пресуществленіє, тобто про б перебування тіла і крові Христа в хлібі і вині, використовуваному в таїнстві Євхаристії. Якщо на Сході вважали, що тіло і кров присутні в хлібі і вині лише духовно, то на Заході зміцнилася думка, згідно з яким при відправленні таїнства хліб і вино перетворюються на справжні кров і плоть які віруючі, за словами одного з теологів, буквально «пережовують зубами». На підставі вчення про пресуществленіє в XIII ст. було обгрунтовано і відмінність між причастям мирян і духовенства, також поглибити догматичні суперечності, що розділяли католицьку і православну церкву. Якщо в хлібі і вині присутня справжня кров і плоть Христа, іншими словами сам Христос, то і в хлібі окремо і у вині окремо наявна весь відразу. Католицькі теологи визнали тому можливим причащати мирян одним хлібом, священиків ж – як і
Відповідь:
У 1054 р. стався розрив між папством і східною церквою, що поклав початок роздільного існування двох церков – римо-католицької (грец. вселенської) і православної. Насправді, церкви на латинському Заході і грецькому Сході вже давно розвивалися відокремлено, а затяжні схизми, тобто розколи єдиної церкви, траплялися і раніше. Багато в чому протистояння східної і західної церков визначалося як різними уявленнями про взаємини світської і духовної влади, так і суперництвом римського папи та константинопольського патріарха. Істотну роль у загостренні взаємин Риму та Константинополя грали політичні чинники – такі, як відродження Римської імперії на Заході і боротьба імперії і папства проти Візантії на півдні Італії в першій половині XI ст. Разом з тим, між латинською і грецькою церквами до середини XI ст. накопичилися і значні відмінності в тлумаченні християнського віровчення.
Мабуть, ще в боротьбі з варварами-аріанами, відстоюючи повну рівність Христа Богові Отцеві, на заході до Нікейського символу віри стали додавати filioque (лат.: «і від Сина»), стверджуючи, таким чином, похождення Святого Духа не тільки від Бога Отця, а й від Сина. Наприкінці VIII ст. з ініціативи Карла Великого це додавання було прийнято під франкської імперії, а на початку XI ст. затверджено папством.
У першій половині XI ст. на Заході остаточно оформилося вчення про пресуществленіє, тобто про б перебування тіла і крові Христа в хлібі і вині, використовуваному в таїнстві Євхаристії. Якщо на Сході вважали, що тіло і кров присутні в хлібі і вині лише духовно, то на Заході зміцнилася думка, згідно з яким при відправленні таїнства хліб і вино перетворюються на справжні кров і плоть які віруючі, за словами одного з теологів, буквально «пережовують зубами». На підставі вчення про пресуществленіє в XIII ст. було обгрунтовано і відмінність між причастям мирян і духовенства, також поглибити догматичні суперечності, що розділяли католицьку і православну церкву. Якщо в хлібі і вині присутня справжня кров і плоть Христа, іншими словами сам Христос, то і в хлібі окремо і у вині окремо наявна весь відразу. Католицькі теологи визнали тому можливим причащати мирян одним хлібом, священиків ж – як і
Пояснення: