Ассирійці зажили слави одного з найжорстокіших народів давнини. Щоб утримати величезні території в покорі, обмежували владу правителів завойованих міст і держав, також вивозили із завойованої країни правлячу верхівку, чиновників і ремісників, вбивали полонених та захисників міст. Переселяли завойовані народи на безлюдні землі на кордонах Ассирії, щоб відірвати їх від рідної землі й таким чином послабити їхню боротьбу за свободу, а також забезпечити державу робочою силою. Міста, які чинили опір завойовникам, зрівнювали із землею. Завоювання Ассирії супроводжувалось розоренням сусідів та масовим винищенням населення. Населення завойованих країн залучали до війська.
Перси завойовані території розділили на регіони — сатрапії, кордони яких відповідали межам завойованих держав. Усього сатрапiй було 20.
На чолі кожної з них стояв намісник – сатрап. Він стежив за вчасним надходженням податків до царської скарбниці, за процвітанням довіреної йому області, за тим, як виконує населення військову і трудову повинності. За будь-який здійснений злочин призначалось суворе покарання: зрадників чекало нестерпне катування, злодіям та розбійникам відрубували руки та ноги.
Ассирійці зажили слави одного з найжорстокіших народів давнини. Щоб утримати величезні території в покорі, обмежували владу правителів завойованих міст і держав, також вивозили із завойованої країни правлячу верхівку, чиновників і ремісників, вбивали полонених та захисників міст. Переселяли завойовані народи на безлюдні землі на кордонах Ассирії, щоб відірвати їх від рідної землі й таким чином послабити їхню боротьбу за свободу, а також забезпечити державу робочою силою. Міста, які чинили опір завойовникам, зрівнювали із землею. Завоювання Ассирії супроводжувалось розоренням сусідів та масовим винищенням населення. Населення завойованих країн залучали до війська.
Перси завойовані території розділили на регіони — сатрапії, кордони яких відповідали межам завойованих держав. Усього сатрапiй було 20.
На чолі кожної з них стояв намісник – сатрап. Він стежив за вчасним надходженням податків до царської скарбниці, за процвітанням довіреної йому області, за тим, як виконує населення військову і трудову повинності. За будь-який здійснений злочин призначалось суворе покарання: зрадників чекало нестерпне катування, злодіям та розбійникам відрубували руки та ноги.