загарбання польщею майже всієї україни до посилення феодально-кріпосницького та національного гніту. на селі зросли розміри панщини, уведено нові натуральні та грошові повинності, які й без того були непосильними. здирству панів не було меж. історик гнат хоткевич писав: « — ідеал поміщика — 7 день у тиждень і 24 години на добу». не кращою була ситуація й в українських містах: від панських утисків потерпали міщани, передусім купці й ремісники. українцям було найгірше за польського панування: магдебурзьке право поширювалося тільки на католиків, посади в органах міського самоврядування могли займати лише поляки чи німці. послаблення королівської влади призвело до повного свавілля феодальної знаті. магнати (або, як їх іще називали, королів'ята) поводилися у своїх маєтках та замках як королі: вони нападали на беззахисні села й містечка, відбираючи один в одного землі, маєтки, майно.
ще більше загострилася ситуація в україні після берестейської унії 1596 року. та козаки, селяни, міщани, частина православних шляхтичів і навіть окремі магнати все ж залишилися вірними православ'ю. від національних, феодальних та релігійних утисків селяни й містяни тікали на запорізьку січ, де їхніми надійними союзниками й захисниками завжди були козаки.
утворення запорізької січі та формування українського козацтва активно сприяло піднесенню боротьби проти національно-релігійного гніту та кріпосницьких порядків. утікачі, які ставали козаками, не тільки поповнювали запорізьке воїнство чисельно, а й приносили та активізували на січі антипольські настрої. між козацтвом та іншими верствами населення україни — селянами, містянами, православним духовенством — установилися міцні зв'язки.
боротьба козацтва в перших його виступах виявляла яскравий національно-визвольний характер і відразу ж дістала відгук і гарячу підтримку широких народних мас.
объяснение:
загарбання польщею майже всієї україни до посилення феодально-кріпосницького та національного гніту. на селі зросли розміри панщини, уведено нові натуральні та грошові повинності, які й без того були непосильними. здирству панів не було меж. історик гнат хоткевич писав: « — ідеал поміщика — 7 день у тиждень і 24 години на добу». не кращою була ситуація й в українських містах: від панських утисків потерпали міщани, передусім купці й ремісники. українцям було найгірше за польського панування: магдебурзьке право поширювалося тільки на католиків, посади в органах міського самоврядування могли займати лише поляки чи німці. послаблення королівської влади призвело до повного свавілля феодальної знаті. магнати (або, як їх іще називали, королів'ята) поводилися у своїх маєтках та замках як королі: вони нападали на беззахисні села й містечка, відбираючи один в одного землі, маєтки, майно.
ще більше загострилася ситуація в україні після берестейської унії 1596 року. та козаки, селяни, міщани, частина православних шляхтичів і навіть окремі магнати все ж залишилися вірними православ'ю. від національних, феодальних та релігійних утисків селяни й містяни тікали на запорізьку січ, де їхніми надійними союзниками й захисниками завжди були козаки.
утворення запорізької січі та формування українського козацтва активно сприяло піднесенню боротьби проти національно-релігійного гніту та кріпосницьких порядків. утікачі, які ставали козаками, не тільки поповнювали запорізьке воїнство чисельно, а й приносили та активізували на січі антипольські настрої. між козацтвом та іншими верствами населення україни — селянами, містянами, православним духовенством — установилися міцні зв'язки.
боротьба козацтва в перших його виступах виявляла яскравий національно-визвольний характер і відразу ж дістала відгук і гарячу підтримку широких народних мас.