Село - мала батьківщина багатьох із нас. А ще, батьківщина квітів. Чи не в селі народилися чорнобривці, мальви, ружа,волошки, бузок тая кручені паничі? Квіти - чарівна прикраса сільських господ, вони живі і мають свою мову. Це ж вони оспівані в народних піснях, передають людям почуття ніжності і любові. Ідеш було стежиною, а тобі видзенькують польові дзвіночки: "дзень-дзелень", шепочуться між собою сині сокирки, повертаєш до криниці а там, бузок залицяється з калиною: "Ой, яка ж ти ніжна та хороша...". А під самим тином бабусиної хати пнуться вгору рожеві мальви: "ми найвищі, найстрункіші", поряд -чорнобривці і собі: "ми не гірші, хоч малі, зате маєм чорні брови" А коли настане вечір, зійдуться всі квіти і гомонять собі про своє красиве село і навіть не здогадуються ,чому воно їм таке миле та хороше.
Село - мала батьківщина багатьох із нас. А ще, батьківщина квітів. Чи не в селі народилися чорнобривці, мальви, ружа,волошки, бузок тая кручені паничі? Квіти - чарівна прикраса сільських господ, вони живі і мають свою мову. Це ж вони оспівані в народних піснях, передають людям почуття ніжності і любові. Ідеш було стежиною, а тобі видзенькують польові дзвіночки: "дзень-дзелень", шепочуться між собою сині сокирки, повертаєш до криниці а там, бузок залицяється з калиною: "Ой, яка ж ти ніжна та хороша...". А під самим тином бабусиної хати пнуться вгору рожеві мальви: "ми найвищі, найстрункіші", поряд -чорнобривці і собі: "ми не гірші, хоч малі, зате маєм чорні брови" А коли настане вечір, зійдуться всі квіти і гомонять собі про своє красиве село і навіть не здогадуються ,чому воно їм таке миле та хороше.