При́судок (від чеськ. přísudek)[1] — головний член речення, пов'язаний координацією з підметом, що виражає дію предмета, названого підметом. Найтиповіша форма присудка — дієслово в особовій формі, що означає дію чи стан суб'єкта, названого підметом. Присудок — головний член двоскладного речення, що характеризує підмет за дією чи ознакою. Присудок відповідає на питання що робить? що зробить ? що з ним робиться? у якому він стані? який він є? хто або що він є? При схематичному аналізі речення графічно позначається підкреслюванням двома рисками.
