ответ:Ви виставляєте завдання, бачите прикріплені учнівські відео, файли і відразу там виставляєте оцінки. Це одночасно ваш журнал з оцінками і всі завдання зберігаються, які ви давали. Діти так можуть відслідковувати свої результати.
2. Я почала записувати короткі відеопояснення до уроків тоді, коли ми пішли на карантин у лютому через високий рівень захворюваності на грип та застуду. Я просто вмикала свій робочій комп’ютер, відкривала презентацію, брала телефон, вмикала відео та записувала кілька хвилин відео. Так кілька разів – щоби максимально пояснити ту чи іншу тему. Учням це було більш зрозуміло, і вони могли ставити запитання до відео.
Тобто я не дублювала інформацію з підручника, а пояснювала докладніше в тому форматі, до якого звикли мої учні. У Vіber можна було надсилати ті ж самі презентації, посилання на відео.
3. Думка про голосові повідомлення з’явилась у мене тоді, коли я почала онлайн-уроки з учнями на початку березня. Між уроками перерва 30 хвилин. Залишаю телефон у кімнаті, повертаюся – а в телефоні понад 100 повідомлень. Я розумію, що мені ці питання потрібно перечитати й дати на них відповіді. За етикетом спілкування не радять використовувати голосові повідомлення, але в умовах карантину це спрощує спілкування з учнями.
На мою думку, навіть коли вони чують ваш голос зі щирим бажанням пояснити – це добре. Це можуть бути не довгі повідомлення, 1–2 хвилини. Я своїм учням сказала, що якщо в них є питання, насилайте мені голосові повідомлення і я також буду відповідати голосовими повідомленнями.
ответ:Ви виставляєте завдання, бачите прикріплені учнівські відео, файли і відразу там виставляєте оцінки. Це одночасно ваш журнал з оцінками і всі завдання зберігаються, які ви давали. Діти так можуть відслідковувати свої результати.
2. Я почала записувати короткі відеопояснення до уроків тоді, коли ми пішли на карантин у лютому через високий рівень захворюваності на грип та застуду. Я просто вмикала свій робочій комп’ютер, відкривала презентацію, брала телефон, вмикала відео та записувала кілька хвилин відео. Так кілька разів – щоби максимально пояснити ту чи іншу тему. Учням це було більш зрозуміло, і вони могли ставити запитання до відео.
Тобто я не дублювала інформацію з підручника, а пояснювала докладніше в тому форматі, до якого звикли мої учні. У Vіber можна було надсилати ті ж самі презентації, посилання на відео.
3. Думка про голосові повідомлення з’явилась у мене тоді, коли я почала онлайн-уроки з учнями на початку березня. Між уроками перерва 30 хвилин. Залишаю телефон у кімнаті, повертаюся – а в телефоні понад 100 повідомлень. Я розумію, що мені ці питання потрібно перечитати й дати на них відповіді. За етикетом спілкування не радять використовувати голосові повідомлення, але в умовах карантину це спрощує спілкування з учнями.
На мою думку, навіть коли вони чують ваш голос зі щирим бажанням пояснити – це добре. Це можуть бути не довгі повідомлення, 1–2 хвилини. Я своїм учням сказала, що якщо в них є питання, насилайте мені голосові повідомлення і я також буду відповідати голосовими повідомленнями.
Объяснение: