Чорна металургія — галузь важкої промисловості, підприємства якої охоплюють увесь процес од видобутку і підготовки сировини, палива, допоміжних матеріалів до випуску прокату з виробами подальшої переробки. До неї належать: видобуток, збагачення та агломерація залізних, марганцевих і хромітових руд; виробництво чавуну, доменних феросплавів, сталі й прокату; виробництво електроферосплавів; вторинна переробка чорних металів; коксування вугілля; виробництво вогнетривів; видобуток допоміжних матеріалів (флюсових вапняків, магнезиту та ін.); випуск металургійних виробів виробничого призначення. У цьому комплексі стрижнем виступає власне металургійна переробка (чавун — сталь — прокат).
Чорна металургія є фундаментом для розвитку машинобудування. Чорні метали використовуються в будівництві та виробництві товарів широкого вжитку для населення.
Чорна металургія виступає важливим районоутворювальним фактором. Металургійні комбінати на основі утилізації різних відходів під час виплавки чавуну і коксування вугілля притягують супутні виробництва. Основними серед них є: а) теплова електроенергетика, яка використовує доменний газ; б) металомістке машинобудування (виробництво металургійного та гірничого устаткування, важкі верстати).
Для чорної металургії характерним є сильно розвинене виробниче комбінування, зокрема з коксуванням вугілля.
Основний тип підприємств чорної металургії — комбінати. Вони бувають: повного циклу (чавун, сталь і прокат); неповного циклу (чавун і сталь, сталь і прокат включно з трубними й метизними заводами, окремо чавун, сталь і прокат); переробної металургії (без виплавляння чавуну); малої металургії (виробництво сталі й прокату на машинобудівних заводах); електрометалургійне виробництво сталі й прокату на машинобудівних заводах.
Комбінати металургії повного циклу найбільше орієнтуються на сировину і паливо, що на них випадає 85—90% усіх затрат на виплавляння чавуну, в тому числі майже 50% — на кокс і 35—40% — на залізну руду. Важливу роль відіграє наявність джерел водопостачання і допоміжних матеріалів.
Переробна металургія орієнтується в основному на джерела вторинної сировини (відходи металургійного виробництва) і на споживання готової продукції. Мала металургія переважає в районах розвиненого машинобудування.
Феросплави — це сплави заліза з легуючими металами (марганцем, хромом, вольфрамом, кремнієм та ін.). їх виробляють на металургійних підприємствах повного циклу та електрометалургійним Електрометалургія феросплавів розміщується в районах дешевої енергії та ресурсів легуючих металів. Виробництво електросталей розвинене в районах, що мають необхідні джерела енергії та металевого брухту.
Чорна металургія — галузь важкої промисловості, підприємства якої охоплюють увесь процес од видобутку і підготовки сировини, палива, допоміжних матеріалів до випуску прокату з виробами подальшої переробки. До неї належать: видобуток, збагачення та агломерація залізних, марганцевих і хромітових руд; виробництво чавуну, доменних феросплавів, сталі й прокату; виробництво електроферосплавів; вторинна переробка чорних металів; коксування вугілля; виробництво вогнетривів; видобуток допоміжних матеріалів (флюсових вапняків, магнезиту та ін.); випуск металургійних виробів виробничого призначення. У цьому комплексі стрижнем виступає власне металургійна переробка (чавун — сталь — прокат).
Чорна металургія є фундаментом для розвитку машинобудування. Чорні метали використовуються в будівництві та виробництві товарів широкого вжитку для населення.
Чорна металургія виступає важливим районоутворювальним фактором. Металургійні комбінати на основі утилізації різних відходів під час виплавки чавуну і коксування вугілля притягують супутні виробництва. Основними серед них є: а) теплова електроенергетика, яка використовує доменний газ; б) металомістке машинобудування (виробництво металургійного та гірничого устаткування, важкі верстати).
Для чорної металургії характерним є сильно розвинене виробниче комбінування, зокрема з коксуванням вугілля.
Основний тип підприємств чорної металургії — комбінати. Вони бувають: повного циклу (чавун, сталь і прокат); неповного циклу (чавун і сталь, сталь і прокат включно з трубними й метизними заводами, окремо чавун, сталь і прокат); переробної металургії (без виплавляння чавуну); малої металургії (виробництво сталі й прокату на машинобудівних заводах); електрометалургійне виробництво сталі й прокату на машинобудівних заводах.
Комбінати металургії повного циклу найбільше орієнтуються на сировину і паливо, що на них випадає 85—90% усіх затрат на виплавляння чавуну, в тому числі майже 50% — на кокс і 35—40% — на залізну руду. Важливу роль відіграє наявність джерел водопостачання і допоміжних матеріалів.
Переробна металургія орієнтується в основному на джерела вторинної сировини (відходи металургійного виробництва) і на споживання готової продукції. Мала металургія переважає в районах розвиненого машинобудування.
Феросплави — це сплави заліза з легуючими металами (марганцем, хромом, вольфрамом, кремнієм та ін.). їх виробляють на металургійних підприємствах повного циклу та електрометалургійним Електрометалургія феросплавів розміщується в районах дешевої енергії та ресурсів легуючих металів. Виробництво електросталей розвинене в районах, що мають необхідні джерела енергії та металевого брухту.