Парова турбіна — паровий двигун безперервної дії, що перетворює теплову енергію водяної пари в механічну роботу обертання ротора. Парова турбіна використовує не потенційну енергію, а кінетичну енергію пари. Більшість сучасних парових турбін проектуються, будуються і експлуатуються відповідно до ASME — «PTC 6» парові турбіни.
Спроби створити парову турбіну тривали дуже довго. Відомий опис примітивної парової турбіни, зроблений Героном Александрійським (1 ст. до н.е.). Але тільки наприкінці 19 ст., коли машинобудування і металургія досягли достатнього рівня, Густав де Лаваль (Швеція) та Чарлз Алджернон Парсонс (Велика Британія) незалежно один від одного у 1884—1889 р.р. створили парові турбіни, що були придатними для їх промислового застосування.
Парова турбіна виявилась дуже зручною для приводу обертових механізмів (генератори електричного струму, насоси) та суднових гвинтів; вона виявилася дуже легкою, швидкісною та економічною. Процес вдосконалення парової турбіни відбувався дуже швидко, як щодо поліпшення економічності та підвищення одиниці потужності, так і щодо створення спеціалізованих парових турбін різного застосування.
Неможливість отримати велику агрегатну потужність і дуже висока частота обертання одноступеневої парової турбіни Лаваля (до 30000 об/хв. у перших зразків) призвели до того, що вона зберегла своє значення тільки як привід допоміжних механізмів. Подальший розвиток галузі дав можливість збільшити потужність турбін, зберігши достатнє значення частоти обертання.
Реактивна парова турбіна Парсонса деякий час застосовувалась (на військових кораблях), але поступово поступилася місцем більш досконалим турбінам.
Відповідь:
Парова турбіна — паровий двигун безперервної дії, що перетворює теплову енергію водяної пари в механічну роботу обертання ротора. Парова турбіна використовує не потенційну енергію, а кінетичну енергію пари. Більшість сучасних парових турбін проектуються, будуються і експлуатуються відповідно до ASME — «PTC 6» парові турбіни.
Спроби створити парову турбіну тривали дуже довго. Відомий опис примітивної парової турбіни, зроблений Героном Александрійським (1 ст. до н.е.). Але тільки наприкінці 19 ст., коли машинобудування і металургія досягли достатнього рівня, Густав де Лаваль (Швеція) та Чарлз Алджернон Парсонс (Велика Британія) незалежно один від одного у 1884—1889 р.р. створили парові турбіни, що були придатними для їх промислового застосування.
Парова турбіна виявилась дуже зручною для приводу обертових механізмів (генератори електричного струму, насоси) та суднових гвинтів; вона виявилася дуже легкою, швидкісною та економічною. Процес вдосконалення парової турбіни відбувався дуже швидко, як щодо поліпшення економічності та підвищення одиниці потужності, так і щодо створення спеціалізованих парових турбін різного застосування.
Неможливість отримати велику агрегатну потужність і дуже висока частота обертання одноступеневої парової турбіни Лаваля (до 30000 об/хв. у перших зразків) призвели до того, що вона зберегла своє значення тільки як привід допоміжних механізмів. Подальший розвиток галузі дав можливість збільшити потужність турбін, зберігши достатнє значення частоти обертання.
Реактивна парова турбіна Парсонса деякий час застосовувалась (на військових кораблях), але поступово поступилася місцем більш досконалим турбінам.
Пояснення: