У Гімалаях вертикальна поясність представлена всіма вертикальними поясами Землі. Жодні гори світу не мають такого різноманіття ландшафтів. Поміркуйте, які два основні чинники обумовили цей планетарний максимум.
Гімалаї— найвищі гори світу. Піднімаючись по їх південних схилах від підніжжя до вершин, можна побувати в усіх природних зонах світу: від вологих субекваторіальних лісів до високогірної тундри.
Так, біля підніжжя, там, де рівнина переходить у передгір'я, тягнеться пояс субекваторіальних вічнозелених болотистих джунглів — тераїв. У цьому поясі ростуть пальми, мімоза, банан, перевиті ліанами. Трави сягають заввишки 5 м. У густих заростях трапляються такі великі тварини, як слони, носороги, буйволи. У лісі багато мавп. Із хижаків трапляються тигри і леопарди. Колись у тераях були поширені озера і болота, що кишіли малярійними комарами. Нині вони здебільшого осушені.
Вище джунглів до висоти 1200 м розташовується пояс вічнозелених тропічних лісів, де ростуть салове дерево, деревоподібні папороті, бамбук і численні ліани. Його змінює пояс субтропічних лісів з вічнозелених (сосна, дуб) і листопадних (магнолія, клен, каштан) дерев. На висотах понад 2000 м панують широколисті ліси помірного поясу з дуба, клена, каштана, які переходять у хвойні ліси Із сріблястої ялиці, гімалайської ялини, модрини. Підлісок утворюють густі зарості рододендронів. Верхня межа лісу проходить на висоті 3500 м. Вище ліси розріджуються і змінюються субальпійським поясом з високотравними -луками і чагарниками з ялівцю та рододендрона. Над ними розташовуються альпійські луки, де примули, анемони, маки утворюють барвисті трав'яні килими. На відмітках 5500 — 6000 м проходить снігова лінія, за якою— пояс вічних снігів і льодовиків. Таким чином, жодні гори світу не мають таких колосальних контрастів ландшафтІв, як Гімалаї.
На таку різноманітність ландшафтів висотної поясності гір Гімалаї впливає їх
географічне розташування у субекваторіальному й субтропічному поясах та
грандіозна висота. На подібне різноманіття ландшафтів можуть претендувати й
Анди.
Так, біля підніжжя, там, де рівнина переходить у передгір'я, тягнеться пояс субекваторіальних вічнозелених болотистих джунглів — тераїв. У цьому поясі ростуть пальми, мімоза, банан, перевиті ліанами. Трави сягають заввишки 5 м. У густих заростях трапляються такі великі тварини, як слони, носороги, буйволи. У лісі багато мавп. Із хижаків трапляються тигри і леопарди. Колись у тераях були поширені озера і болота, що кишіли малярійними комарами. Нині вони здебільшого осушені.
Вище джунглів до висоти 1200 м розташовується пояс вічнозелених тропічних лісів, де ростуть салове дерево, деревоподібні папороті, бамбук і численні ліани. Його змінює пояс субтропічних лісів з вічнозелених (сосна, дуб) і листопадних (магнолія, клен, каштан) дерев. На висотах понад 2000 м панують широколисті ліси помірного поясу з дуба, клена, каштана, які переходять у хвойні ліси Із сріблястої ялиці, гімалайської ялини, модрини. Підлісок утворюють густі зарості рододендронів. Верхня межа лісу проходить на висоті 3500 м. Вище ліси розріджуються і змінюються субальпійським поясом з високотравними -луками і чагарниками з ялівцю та рододендрона. Над ними розташовуються альпійські луки, де примули, анемони, маки утворюють барвисті трав'яні килими. На відмітках 5500 — 6000 м проходить снігова лінія, за якою— пояс вічних снігів і льодовиків. Таким чином, жодні гори світу не мають таких колосальних контрастів ландшафтІв, як Гімалаї.
На таку різноманітність ландшафтів висотної поясності гір Гімалаї впливає їх
географічне розташування у субекваторіальному й субтропічному поясах та
грандіозна висота. На подібне різноманіття ландшафтів можуть претендувати й
Анди.