Не можна чекати милості від природи після того, що ми з нею зробили. Природа... Велике творіння Боже, колиска людства, втілення краси i добра. З перших кроків людини на Землі вона годувала своїми плодами, давала тепло . Минали віки. Людина розвивалася, розумнішала, вчилася користуватися дарами i силами природи... I "довчилася", на жаль, до знищення Хiросiми i Нагасакі, до Чорнобильської та Японської катастрофи. А природа - це ж краса! Це могутні ліси, горді гори, безмежні степи, це сонце чи місяць в небі. Все це оспівано в народних піснях) i в творах великих митців.I краса ця щедра. Ліси - дарують нам свіже, повітря. Поля годують нас хлібом, на луках i степах пасуться тварини, що дають нам молоко i м'ясо. Годують нас рибою i несуть наші кораблі водоймища. I все це добро просто гріх не шанувати, не берегти. Адже людина сама - частинка природи. I щасливою може бути, лише за умови досягнення гармонії, в злагоді з довкіллям. В іншому разі вона перестає бути людиною. I так завжди. Перетворила людина природу на свою служницю, намагаючись силою взяти її скарби - i тепер не оббереться лиха. Споконвіку вважалося сенсом життя кожного: посади дерево, збудуй дім, вирости сина. Нас на Землі кілька мiльярдiв. Якби ж то кожний посадив деревце! А якщо кожен знищить по дереву?! Схаменіться, люди! Будьте Людьми!
Не можна чекати милості від природи після того, що ми з нею зробили. Природа... Велике творіння Боже, колиска людства, втілення краси i добра. З перших кроків людини на Землі вона годувала своїми плодами, давала тепло . Минали віки. Людина розвивалася, розумнішала, вчилася користуватися дарами i силами природи... I "довчилася", на жаль, до знищення Хiросiми i Нагасакі, до Чорнобильської та Японської катастрофи.
А природа - це ж краса! Це могутні ліси, горді гори, безмежні степи, це сонце чи місяць в небі. Все це оспівано в народних піснях) i в творах великих митців.I краса ця щедра. Ліси - дарують нам свіже, повітря. Поля годують нас хлібом, на луках i степах пасуться тварини, що дають нам молоко i м'ясо. Годують нас рибою i несуть наші кораблі водоймища. I все це добро просто гріх не шанувати, не берегти. Адже людина сама - частинка природи. I щасливою може бути, лише за умови досягнення гармонії, в злагоді з довкіллям. В іншому разі вона перестає бути людиною. I так завжди. Перетворила людина природу на свою служницю, намагаючись силою взяти її скарби - i тепер не оббереться лиха. Споконвіку вважалося сенсом життя кожного: посади дерево, збудуй дім, вирости сина. Нас на Землі кілька мiльярдiв. Якби ж то кожний посадив деревце! А якщо кожен знищить по дереву?! Схаменіться, люди! Будьте Людьми!