На межі XVIII — XIX століть у Німеччині сформувався новий напрям у літературі — Романтизм. Назва ця походить від визначення чогось "дивного", "фантастичного". Цей напрям був цілком протилежний класицизму і мав на меті протиставити суворі вимоги правил класицизму романтичній свободі від правил. Таке розуміння романтизму збереглося до наших днів, хоча дехто з літературознавців схильний вважати, що романтизм — це не просто заперечення "правил", а, навпаки, дотримання більш складних і вибагливих "правил". У центрі художньої системи романтизму — особистість, а головний конфлікт відбувається між особистістю і суспільством. Романтизм, який народився з ейфорії Великої французької революції, пов'язують з антипросвітницьким рухом, що виник в результаті розчарування у цивілізації, прогресі. Саме це розчарування призвело до духовного спустошення особистості, переоцінки моральних і культурних цінностей. Просвітництво проповідувало нове суспільство як найбільш "природне" і "розумне". Найвідоміші європейські митці обстоювали тезу, що це — суспільство майбутнього.
У центрі художньої системи романтизму — особистість, а головний конфлікт відбувається між особистістю і суспільством. Романтизм, який народився з ейфорії Великої французької революції, пов'язують з антипросвітницьким рухом, що виник в результаті розчарування у цивілізації, прогресі. Саме це розчарування призвело до духовного спустошення особистості, переоцінки моральних і культурних цінностей.
Просвітництво проповідувало нове суспільство як найбільш "природне" і "розумне". Найвідоміші європейські митці обстоювали тезу, що це — суспільство майбутнього.