Спортивна ходьба — змагальний вид легкої атлетики, різновид ходьби, який характеризується чергуванням кроків, що виконуються так, щоб спортсмен постійно здійснював контакт із землею і при цьому не відбувалося видимої для людського ока втрати контакту з доріжкою. Винесена вперед (опорна) нога повинна бути повністю випрямлена (не зігнута в колінному суглобі) з моменту першого контакту із землею до проходження вертикалі.[1][2]
Спортивна ходьба, як і звичайна, є циклічним рухом, оскільки відбуваються багаторазові повторення тих самих рухів окремих частин тіла в певній послідовності. Збільшення швидкості при спортивній ходьбі, у порівнянні з звичайною, досягається за рахунок збільшення довжини і частоти (темпу) рухів. Звичайна ходьба характеризується довжиною кроків 70-85 см при частоті 100—120 кроків за хвилину, швидкістю 5-6 км/год. При спортивній ходьбі швидкість складає 12-14 км/год. Це пояснюється тим, що довжина кроків складає 110—120 см, частота — 180—200 кроків за хвилину.
Спортивна ходьба — змагальний вид легкої атлетики, різновид ходьби, який характеризується чергуванням кроків, що виконуються так, щоб спортсмен постійно здійснював контакт із землею і при цьому не відбувалося видимої для людського ока втрати контакту з доріжкою. Винесена вперед (опорна) нога повинна бути повністю випрямлена (не зігнута в колінному суглобі) з моменту першого контакту із землею до проходження вертикалі.[1][2]
Спортивна ходьба, як і звичайна, є циклічним рухом, оскільки відбуваються багаторазові повторення тих самих рухів окремих частин тіла в певній послідовності. Збільшення швидкості при спортивній ходьбі, у порівнянні з звичайною, досягається за рахунок збільшення довжини і частоти (темпу) рухів. Звичайна ходьба характеризується довжиною кроків 70-85 см при частоті 100—120 кроків за хвилину, швидкістю 5-6 км/год. При спортивній ходьбі швидкість складає 12-14 км/год. Це пояснюється тим, що довжина кроків складає 110—120 см, частота — 180—200 кроків за хвилину.