«Не можна було не задивиться на те, як вони викручували велике-велике живе коло». «Клекотіли на все село». «То витягували довгі шиї, то припадали дзьобами до лелечати». «Довго вони кружляли в блакиті над селом, так високо, аж були ледь-ледь помітні для ока». «Старі й молоді лелеки разом із сонцем відлітали в луг, високо кружляли в небі, поважно ходили по покосах, виловлювали прудких жаб у зеленій отаві». «Якось уранці лелеки довго кружляли в небі. Було їх дуже багато. Видно, з усього села зібралися до гурту». «Три дні минуло, а лелеки не з'явились. Я зрозумів — жди похмурої осені, а за нею й лихоманки-зими». «Полетіла на південь, її кликав той далекий і загадковий край, який усі зовуть ірієм». «Хай тільки зійдуть сніги, хай заспівають жайворонки! …, а там і старі лелеки повернуться».
