«Візьми мене на спогад: не в руку — в очі, в душу візьми! Щодень, щогодини буду тобі нагадувати, якого ти роду, якого народу, яка земля тебе народила й чекає твоєї любові». Письменниця словами квітки звертається до всіх людей не забувати свою батьківщину.
