Як можна продовжити цю казку про видру за оповіданням Василя Струтинського «Жива казка»?

Зубами видра тримала невелику рибку. Тварина вилізла з води, озирнулась довкола, поклала поживу на великий камінь. Раптом подала дивний голос. На її крик нізвідки з'явилось маленьке видреня. Гострими зубами воно швидко шматувало поживу, потім піднімало голову, щоб ковтнути шматок. Добре попоївши, маля розтягнулося на теплому камені. Стара видра спритно  доїла недоїдки.
Аж тут голосно закувала зозуля. Видри миттю метнулися у воду, тільки їх і бачили.