Лишайники — це особлива група організмів. Їх тіло представлене сланню — вутворенні слані беруть участь гриби та водорості. Форма тіла лишайників буває накипною, листуватою та кущистою. Накипні лишайники виглядають як тоненькі плівочки на камінні, корі дерев тощо. Це дуже невибагливі організми, які можуть мешкати на голих скелях. Листуваті лишайники мають вигляд пластиночки, трохи піднятої над поверхнею (стінна золотянка). Слань кущистих лишайників нагадує маленький кущик. Вони можуть оселятися на корі дерев, на ґрунті, багато їх у тундрі, у горах.
Як цілісний організм лишайники розмножуються вегетативно — окремими ділянками слані, в яких серед гіфів гриба розміщені клітини водоростей. Водорість і гриб улишайниках можуть розмножуватись окремо. Тривалий час вважали, що лишайник — ідеальний приклад взаємовигідного співжиття двох різних організмів. Водорість постачає органічні речовини грибу, авін їй, у свою чергу, воду змінеральними речовинами. Однак зараз учені довели, що гриб у лишайнику паразитує на водорості (хоча паразитизм пом’якшений), пригнічуючи її життєдіяльність. Водорість лишайників може самостійно існувати, гриб — гине.
Лишайники поширені скрізь — від тропіків до холодних областей суходолу. Живуть лишайники довго (сотні та тисячі років); щорічний їх приріст — від декількох часток міліметра до декількох міліметрів.
Оселяючись у місцях, де немає ґрунту (на скелях, камінні, пісках), лишайники беруть безпосередню участь вутворенні первісних ґрунтів істворюють умови для оселення інших організмів. Лишайники є поживою для багатьох тварин, як безхребетних, так і хребетних— північних оленів та інших.
У промисловості злишайників видобувають спирт, цукор, барвники, деякі лікарські речовини. Отримуючи основні речовини з повітря, лишайники не витримують його забруднення. Вони єпоказниками чистоти повітря
Як цілісний організм лишайники розмножуються вегетативно — окремими ділянками слані, в яких серед гіфів гриба розміщені клітини водоростей. Водорість і гриб улишайниках можуть розмножуватись окремо. Тривалий час вважали, що лишайник — ідеальний приклад взаємовигідного співжиття двох різних організмів. Водорість постачає органічні речовини грибу, авін їй, у свою чергу, воду змінеральними речовинами. Однак зараз учені довели, що гриб у лишайнику паразитує на водорості (хоча паразитизм пом’якшений), пригнічуючи її життєдіяльність. Водорість лишайників може самостійно існувати, гриб — гине.
Лишайники поширені скрізь — від тропіків до холодних областей суходолу. Живуть лишайники довго (сотні та тисячі років); щорічний їх приріст — від декількох часток міліметра до декількох міліметрів.
Оселяючись у місцях, де немає ґрунту (на скелях, камінні, пісках), лишайники беруть безпосередню участь вутворенні первісних ґрунтів істворюють умови для оселення інших організмів. Лишайники є поживою для багатьох тварин, як безхребетних, так і хребетних— північних оленів та інших.
У промисловості злишайників видобувають спирт, цукор, барвники, деякі лікарські речовини. Отримуючи основні речовини з повітря, лишайники не витримують його забруднення. Вони єпоказниками чистоти повітря