Корінь - вегетативний орган з необмеженим ростом, який забезпечує закріплення рослин у субстраті, поглинання і транспорт води та розчинених у ній мінеральних речовин та продуктів життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів і коренів інших рослин, первинний синтез органічних речовин, виділення в ґрунт продуктів обміну речовин і вегетативне розмноження.
Морфологія коренів, глибина і ширина їх проникнення в ґрунт залежать від виду рослин, умов їх існування, методів штучного впливу на ріст рослин. За об'ємом кореневі системи рослин завжди більші, ніж їхні надземні частини.
Корінь, як і інші органи рослини, має клітинну будову. Різні його ділянки складаються з неоднакових клітин, що утворюють зони кореня. Це добре видно на молодих коренях цибулі, квасолі, соняшнику, пшениці та інших рослин.
На поздовжньому розрізі головні, додаткові й бічні корені мають подібну будову і в них можна виділити такі зони: зона росту з кореневим чохликом, зона розтягування (власне росту) і початок диференціації клітин, всисна і провідна зони.
Мінеральні солі, необхідні рослині. Рослинні організми складаються з органічних і неорганічних речовин, до складу яких входять різні хімічні елементи. Для нормального розвитку рослин корені мають приносити з ґрунту воду і мінеральні солі, які містять у певних кількостях макроелементи (Р, N, S, K, Ca, Mg, Fe) і мікроелементи (В, Cu, Mn, Zn, Mo). Обидві групи елементів важливі для рослини, оскільки вони є компонентами складних органічних і мінеральних сполук, що беруть участь у процесах життєдіяльності, формуванні тканин і органів тощо.
В разі нестачі або надлишку в ґрунті будь-якого мінерального елемента відбуваються різні порушення процесів життєдіяльності рослин. Так, у разі фосфорного голодування у рослин ігаються пригнічення синтезу і руйнування вже синтезованих білків.
За відсутності калію припиняється ріст рослин, оскільки порушується обмін білків і вуглеводів. Про нестачу заліза свідчить блідо-зелене або блідо-жовте забарвлення рослини, зумовлене недостатністю утворення хлорофілу.
Корінь - вегетативний орган з необмеженим ростом, який забезпечує закріплення рослин у субстраті, поглинання і транспорт води та розчинених у ній мінеральних речовин та продуктів життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів і коренів інших рослин, первинний синтез органічних речовин, виділення в ґрунт продуктів обміну речовин і вегетативне розмноження.
Морфологія коренів, глибина і ширина їх проникнення в ґрунт залежать від виду рослин, умов їх існування, методів штучного впливу на ріст рослин. За об'ємом кореневі системи рослин завжди більші, ніж їхні надземні частини.
Корінь, як і інші органи рослини, має клітинну будову. Різні його ділянки складаються з неоднакових клітин, що утворюють зони кореня. Це добре видно на молодих коренях цибулі, квасолі, соняшнику, пшениці та інших рослин.
На поздовжньому розрізі головні, додаткові й бічні корені мають подібну будову і в них можна виділити такі зони: зона росту з кореневим чохликом, зона розтягування (власне росту) і початок диференціації клітин, всисна і провідна зони.
Мінеральні солі, необхідні рослині. Рослинні організми складаються з органічних і неорганічних речовин, до складу яких входять різні хімічні елементи. Для нормального розвитку рослин корені мають приносити з ґрунту воду і мінеральні солі, які містять у певних кількостях макроелементи (Р, N, S, K, Ca, Mg, Fe) і мікроелементи (В, Cu, Mn, Zn, Mo). Обидві групи елементів важливі для рослини, оскільки вони є компонентами складних органічних і мінеральних сполук, що беруть участь у процесах життєдіяльності, формуванні тканин і органів тощо.
В разі нестачі або надлишку в ґрунті будь-якого мінерального елемента відбуваються різні порушення процесів життєдіяльності рослин. Так, у разі фосфорного голодування у рослин ігаються пригнічення синтезу і руйнування вже синтезованих білків.
За відсутності калію припиняється ріст рослин, оскільки порушується обмін білків і вуглеводів. Про нестачу заліза свідчить блідо-зелене або блідо-жовте забарвлення рослини, зумовлене недостатністю утворення хлорофілу.