розкрити суть поняття вищої нервової діяльності та механізмів, які лежать в основі її функціонування; охарактеризувати правила утворенняі гальмування умовних рефлексів і їх значення для життєдіяльності людини; сформувати уяву про І і ІІ сигнальні системи, їх значення у житті людини; розкрити закони поділу вищої нервової системи на типи (за І.П.Павловим); охарактеризувати суть психічних функцій людини (сприйняття, мислення, увага, свідомість);
Актуальність:завдяки вищій нервовій діяльності у людини ігаються не лише вроджені форми поведінки (безумовні рефлекси, мотивації, емоції), але і утворюються умовні рефлекси, які лежать в основі процесів навчання. Знання законів функціонування вищої нервової діяльності мають до ефективно використовувати свої потенційні можливості, , коригувати цю діяльність у інших, в т.ч. і у пацієнтів, розуміти її прояви у оточуючих, що допомагає адекватному пристосуванню до умов життя у суспільстві, розвитку та всебічній реалізації людини. Грамотне використання цих знань до майбутньому медичному працівнику адаптуватися до місця праці, колективу, пацієнтів, а також у вирішенні питання формування власної сім’ї.
План лекції
Поняття про вищу та нижчу нервову діяльність.
Умовні рефлекси, правила вироблення.
Гальмування умовних рефлексів.
Пам’ять.
Поняття про І і ІІ сигнальні системи
Властивості нервових процесів та вищі психічні функції.
Фізіологія сну.
Поняття про вищу та нижчу нервову діяльність
Діяльність нервової системи умовно можна поділити на нижчу та вищу. Функції нервової системи, спрямовані на регуляцію життєдіяльності органів і систем, об’єднання їх у єдиний організм, належать до нижчої нервової діяльності. Функції ж, які зумовлюють поведінку індивіда у довкіллі та пристосування його до мінливих умов зовнішнього середовища, належать до вищої нервової діяльності, яка забезпечується процесами збудження та гальмування у корі великих півкуль та прилеглих підкіркових центрах.
Отже, вища нервова діяльність(ВНД) - це сукупність безумовних і умовних рефлексів, а також вищих психічних функцій, які забезпечують адекватну поведінку у природних і соціальних умовах, що змінюються. Вперше припущення про рефлекторний характер діяльності вищих відділів мозку було висловлене І.М.Сєченовим, що дозволило розповсюдити рефлекторний принцип і на психічну діяльність людини.
Ідеї І.М.Сєченова одержали експериментальне підтвердження у працях І.П.Павлова, який розробив метод об'єктивної оцінки функцій вищих відділів мозку - метод умовних рефлексів. І.П.Павлов показав, що всі рефлекторні реакції можна розділити на дві групи: безумовні та умовні.
Объяснение:
розкрити суть поняття вищої нервової діяльності та механізмів, які лежать в основі її функціонування; охарактеризувати правила утворенняі гальмування умовних рефлексів і їх значення для життєдіяльності людини; сформувати уяву про І і ІІ сигнальні системи, їх значення у житті людини; розкрити закони поділу вищої нервової системи на типи (за І.П.Павловим); охарактеризувати суть психічних функцій людини (сприйняття, мислення, увага, свідомість);
Актуальність:завдяки вищій нервовій діяльності у людини ігаються не лише вроджені форми поведінки (безумовні рефлекси, мотивації, емоції), але і утворюються умовні рефлекси, які лежать в основі процесів навчання. Знання законів функціонування вищої нервової діяльності мають до ефективно використовувати свої потенційні можливості, , коригувати цю діяльність у інших, в т.ч. і у пацієнтів, розуміти її прояви у оточуючих, що допомагає адекватному пристосуванню до умов життя у суспільстві, розвитку та всебічній реалізації людини. Грамотне використання цих знань до майбутньому медичному працівнику адаптуватися до місця праці, колективу, пацієнтів, а також у вирішенні питання формування власної сім’ї.
План лекції
Поняття про вищу та нижчу нервову діяльність.
Умовні рефлекси, правила вироблення.
Гальмування умовних рефлексів.
Пам’ять.
Поняття про І і ІІ сигнальні системи
Властивості нервових процесів та вищі психічні функції.
Фізіологія сну.
Поняття про вищу та нижчу нервову діяльність
Діяльність нервової системи умовно можна поділити на нижчу та вищу. Функції нервової системи, спрямовані на регуляцію життєдіяльності органів і систем, об’єднання їх у єдиний організм, належать до нижчої нервової діяльності. Функції ж, які зумовлюють поведінку індивіда у довкіллі та пристосування його до мінливих умов зовнішнього середовища, належать до вищої нервової діяльності, яка забезпечується процесами збудження та гальмування у корі великих півкуль та прилеглих підкіркових центрах.
Отже, вища нервова діяльність(ВНД) - це сукупність безумовних і умовних рефлексів, а також вищих психічних функцій, які забезпечують адекватну поведінку у природних і соціальних умовах, що змінюються. Вперше припущення про рефлекторний характер діяльності вищих відділів мозку було висловлене І.М.Сєченовим, що дозволило розповсюдити рефлекторний принцип і на психічну діяльність людини.
Ідеї І.М.Сєченова одержали експериментальне підтвердження у працях І.П.Павлова, який розробив метод об'єктивної оцінки функцій вищих відділів мозку - метод умовних рефлексів. І.П.Павлов показав, що всі рефлекторні реакції можна розділити на дві групи: безумовні та умовні.